Віталій Тараненко: Сергій Мельник повинен поборотися за власний авторитет

У 36-го американського президента Ліндона Бейнса Джонсона є цікаві філософські слова. “Якщо ви увійшли до кімнати і не можете одразу сказати, хто із присутніх за вас, а хто проти, — то вам не варто займатися політикою”. Очевидно, на подібному роздоріжжі нині опинився секретар Хмельницької міської ради Валерій Лесков, котрий на громадських засадах ще й очолює міський осередок ВО “Батьківщина”. Дамоклів меч, що навис над його головою, здається, ось-ось виконає свою почесну місію: пустить з торбами по світу водночас шанованого бюрократа та затятого опозиціонера. Адже чимало “добродійників” у міській раді не проти “лінчувати” Валерія Олександровича до початку виборчої кампанії до Верховної Ради України.
Фігура секретаря міської ради в ієрархії органів місцевого самоврядування має досить впливовий та визначальний характер. По-перше, постійне спілкування з місцевими обранцями на різні теми, починаючи з політики і закінчуючи приватними інтересами. По-друге, секретар — це права рука міського голови у сесійних засіданнях. І на випадок відсутності господаря міста, він є повноправним модератором сесій.
Цей незначний перелік уже робить свою справу: якщо не малює умовний німб, то хоча би додає певну незалежність на владному Олімпі і разом з тим спонукає до залежності перед міським головою. Ось тут пан Лесков відпрацьовує на всі 100 відсотків! Він з Мельником — “у шоколаді”, не випускаючи зайвої пари, а з однопартійцями будує армію “олов’яних солдатиків”, котрі мають врятувати Юлію Тимошенко. До речі, авторство “медового” листа до лідера опозиції, який був зачитаний 14 лютого ц.р. на XV звітно-виборчій конференції міськорганізації, належить саме Валерію Олександровичу.
Теоретичні шанси “роззброєння” Лескова зберігаються через те, що зростає критична маса депутатів-бютівців, які незадоволені його роботою. Приміром, для цього у міській раді створено депутатську групу з багатообіцяючою назвою “За добробут хмельничан”, у яку увійшли колишні члени ВО “Батьківщина”. Між іншим, на останній сесії міськради чаша терпіння переповнилася чи неголовного забудовника обласного центру, директора фірми “Діта” Михайла Кіпермана, який потрапив на гачок Партії регіонів. Цей депутат написав заяву про вихід з табору бютівців і, очевидно, планує оформити прописку у депгрупі “За добробут хмельничан”.
Додають клопотів й депутати з фракції Партії регіонів, які представляють 5 “багетів” у раді. До прикладу, регіоналка Оксана Кольгофер не лише на пряму “заграє” з Мельником, а й демонструє сміливість у вправності поставити на гречку Лескова.
— Сергію Івановичу, — звернулася вона до мера під час останньої сесії. — Ви завжди були прагматичною та зваженою людиною, яка працювала на консолідацію депутатського корпусу. Нині щось не зрозуміле відбувається з радою. У мене таке враження, що у секретаря Валерія Лескова надто вільного часу і він, як Дон Кіхот постійно воює з вітряками.
Довга тирада бізнесменши Кольгофер не що інше, як бажання господарів обласного Будинку Рад узяти під тотальний контроль міську раду, мера Сергія Мельника та бюджетну скарбничку. І, якщо регіоналу Анатолію Лаврентію не вдалося закріпитися у команді діючого градоначальника (пропрацював його заступником близько року), то інший “варяг”, швидше за все, зайде сюди надовго. Сам же Мельник пробує метати бісер перед свинями, спостерігаючи за результатом.
— Якщо чесно, я готовий запропонувати кандидатуру Людмили Василівни (Бесєди, регіоналки — авт.) на голову постійної комісії з питань планування бюджету та фінансів, але ж теж не охота, хтось підтримає, а хтось не підтримає, — промовисто пішов у розвідку міський голова, який, схоже, намагається вгодити і вашим і нашим.
У виграші від втрати секретарських повноважень Валерія Лескова буде й несвята трійця свободіців, які взяли на себе функцію контролера старшого брата по опозиції. Вірні ідеологи Степана Бандери повсякчас видають на-гора свою незгоду з діяльністю бютівського керівництва Хмельницької міської ради, несвідомо (або навмисне) вносячи бацилу розбрату.
У цьому випадку мер Сергій Мельник повинен поборотися за власний авторитет, за умови, якщо не балотуватиметься у парламент. Насамперед принести “в жертву” Лескова, так як це було свого часу із гуманітарним заступником Віктором Байдичем. Далі призначити кандидатуру, на яку можна впливати і продовжувати працювати другу каденцію на себе. Адже перші чотири роки Мельник працював на результат, себто на виборців. Цей сценарій для чинного міського голови виглядає оптимістичним, оскільки зберігає певний запас лояльності непередбачуваного губернатора Василя Ядухи. 

Оригінал тексту: blogs.lb.ua, автор Віталій ТАРАНЕНКО.