Втрата. На похорони Дмитра Пагора зібралося пів тисячі люду (ФОТО, ВІДЕО)

Вулицею села Хропотова на Чемеровеччині шестеро чоловіків несуть труну з тілом Дмитра Пагора. Під ногами хлюпає багнюка. Обабіч дороги з обох боків стоїть до сотні автівок. Похоронна процесія розтягнулася більш ніж на кілометр, за труною йде понад пів тисячі люду, позаду їдуть машини.

«Діма, Дмитрику, сину, куди ти йдеш!, - голосить мати загиблого активіста Людмила Пагор, - Поглянь, подивись, яка в тебе хата гарна! Тобі б ще жити і жити! На кого ти мене покинув!

Люди починають плакати, чоловіки потайки втирають сльози.

На вулиці яскраве сонце, цвірінькають пташки, чорна зорана земля починає парувати. Дме легенький вітерець, на вулиці плюсова температура.

«Весна надворі, - каже жінка в чорній хустині. - Боже, такий молодий, а вже немає».

«Прокляття їм до сьомого коліна, - відповідає їй інша. – Дітей вбивати. Скоти».

Попереду труни четверо дівчат несуть віко, на котрому на рушнику лежить буханець. На багнюці дівчата постійно ковзаються, аби хліб не впав, його притримує жінка.

«Ми з Дмитром познайомилися на Майдані у Хмельницькому, - каже Лариса Корнієнко. – Разом пішли під Хмельницьке СБУ. Люди зупинили тролейбус і протаранили ними ворота, а коли відштовхнули його, ворота впали, і одразу почалася стрілянина. По людях, на ураження! Мене якийсь чоловік схопив за рукав і смикнув у бік. Хтось поряд зойкнув, я обертаюся, а це Діма падає. Його відтягли повзком, бо від асфальту кулі відскакували у різні боки, стріляли з автомата. Я присіла біля Діми, підняла його за голову, від хотів щось сказати, губи рухалися, але закотив очі. Я помацала пульс, його не було. Дмитро стояв просто за мною, і якби не той чоловік, котрий мене смикнув – та куля стала б моєю. Стріляв снайпер з четвертого поверху, - каже свідок тих подій Лариса Корнієнко.

За словами рідного дядька Дмитра пана Юрія, куля влучила племіннику трохи вище брови. Принаймні судово-медичні експерти не мають сумнівів, що це вогнепальне поранення.

Мітингувальники зайли у будівлю СБУ лише наступного дня. Лариса Корнійчук таки потрапила у кабінет начальника Віктора Крайтора. Під час пожежі він не постраждав. Там знайшла ящики з дорогою горілкою та коньяком. Усе спиртне жінка привезла на похорони Дмитра Пагора.

«Діма був чудовим другом, я його з малечку знав, по сусідству живу, - говорить односелець Дмитра Сашко Богдан. – Разом у садочок ходили, потім до школи. Разом потупили в Кам’янець-Подільський державний аграрно-технічний університет, в одній кімнаті жили. Діма був дуже добрим, енергійним і кмітливим хлопцем. Ніколи нікому у допомозі не відмовляв, і дуже техніку любив».

Дмитро в університеті вчився заочно, а у Хмельницькому працював на автомобільній мийці. Друзі по роботі кажуть, що на Майдан хлопець пішов через свої переконання.

Дмитра відспівали у місцевій церкві, похоронили на сільському кладовищі. У нього залишилася мати, батько та молодший брат. До свого 22-річчя хлопець не дожив 2 місяці.

Михайло МУЗИКА.
Фото автора.