В усьому повинна бути естетика
Людина створена Богом з властивим їй почуттям краси, гармонії та смаку. Особливо це стосується усього, що ми, зазвичай, відносимо до категорії «для душі».
Щоб відпочити, ми часто обираємо заклад, у якому затишно, музика не дратує, а компанія не напружує. Давні мудреці казали, що саме чай, а не «веселі» напої, як ми звикли вважати, втілює у собі красу і багатство ароматів, шляхетність смаку, тепло стосунків, душевну розмову – тобто, усі складові приємного відпочинку. Цей дивовижний напій створює навколо себе неповторну атмосферу і дарує гармонію навіть при тривалому напруженні. Проте, щоб насолодитися цим божественним напоєм сповна, потрібно знати з ким, де і коли. А головне – щоб вміли приготувати і не менш якісно – подати. У морозні дні «Проскурівський телеграф» грівся вийнятково чаями лише для того, щоб розповісти усім читачам, чи існують у популярних закладах міста чайні традиції, чи проводять у нас чайні церемонії та що пропонують офіціанти на ...
читати даліТеги: чай, кафе, Хмельницький, традиції, заварювання
Подільські різдвяні святки: День Меланки. Новий рік. День Василя.
Ряджені. Поштова картка поч. ХХ ст.
Первісний дохристиянський характер новорічного свята добре зберігся у звичаях та обрядах подолян 13-14 січня.
На відміну від Різдва й Хрещення, ці дні не відігравали важливого значення в релігійному календарі, тому в обрядовості їх майже не помітно церковних мотивів, хоча у православному місяцеслові значаться три свята: 13 січня свято на честь знатної римлянки Меланії (Маланки), яка з юних років і до кінця днів своїх (померла в 439 р.) прямувала до Христа; 14 січня – свято на честь Василя Великого (329-379 рр.) архієпископа Кесарії Кападокійської, якого характеризують як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя. 14 січня також перший день Нового року за старим стилем.
Найважливішими моментами новорічного свята на Поділлі минулих століть були: щедра вечеря, засівання, ворожіння, рядження й веселощі.
Ворожіння та гуляння на Старий Новий Рік
Переддень Нового року своєю обрядовістю нагадує переддень Різдва. ...
«Святвечір - це сімейне свято»
Протоієрей церкви Різдва Пресвятої Богородиці Михайло Козовий
вважає протоієрей церкви Різдва Пресвятої Богородиці Михайло Козовий
В православній церкві є 12 свят, які рахуються великими, і Різдво Христове серед них – одне з найголовніших.
- Різдво – свято, на яке чекають усі. Чому воно є настільки важливим для християн?
- Саме Різдво знаменує прихід на землю Спасителя, на якого людство чекало багато тисячоліть, тому історію Різдва має знати кожен православний християнин. За часів правління кесаря Августа було організовано всенародний перепис населення. Саме тому Йосип та Марія ішли до Віфлеєму, щоб взяти участь у тому переписі. Оскільки місто було переповнене приїжджими, то вони зупинилися в печері, куди в негоду заганяли скотину. Там і народився Ісус. Першим про це дізналися пастухи, до яких ангел спустився з небес і сповістив велику звістку. Саме тоді на небі з’явилася і різдвяна зірка, за якою до Христа прийшли волхви та принесли ...
читати далі“У весільне гільце додаю колоски, сіль та цукор”
Жителька Борщівки Галина Кушнір привезла з Віньковеччини на Городоччину традиції виготовлення весільного гільця
Галина Кушнір вже десять років живе на Городоччині. Раніше здобула професію ветеринарного лікаря, зараз освоює фах кухаря-кондитера. А вечори присвячує справі, яка з дитинства припала до душі – виготовляє весільні квіти, готує для молодят весільне гільце. Знаючи про вподобання молодої жінки, односельці та мешканці сусідніх сіл замовляють у неї квіти на одну з головних подій життя.
Головну квітку для гільця виготовляла кухарка
“У моєму рідному селі (Слобідка-Охрімовецька Віньковецького району) у п'ятницю, перед весіллям, збиралися дівчата і хлопці, - розповідає пані Галина. - Дівчата займалися квітами, а хлопці йшли у ліс по ялинку, на яку потім ці квіти кріпили. До речі, сама наречена квітів не робила, це забороняє традиція. Біля дорослих завжди крутилася малеча. Я почала приглядатися до того, що ...
читати даліВ суботу на молодят у церкві не чекають
А повінчатися можна лише після при пред'явлення свідоцтва про одруження Наша газета вирішила довідатися про усі вінчальні жорсткості і з'ясувала, що в суботу весільний кортеж у церкві не очікують, а католика та православну повінчають без проблем.
Cезон весіль у розпалі. Аж до 27 листопада молоді люди можуть узаконити свої відносини перед Богом. З 28 листопада розпочинається великий 40-денний Різдвяний піст, під час якого вінчання у церкві заборонені. Та це далека не єдина пересторога для людей, котрі вирішили пройти це таїнство.
“Свого часу, ще до розвалу СРСР, ми вінчали пари, не вимагаючи свідоцтва про одруження зареєстроване у органах ВРАЦСу, - поясню, протоієрей найстарішого Свято-Різдвяно-Богородичного храму обласного центру отець Михайло Козовий. - Але останнім часом було прийнято рішення, все ж таки, обов'язково запитувати перед таїнством документ про реєстрацію шлюбу. Робиться через те, що були зафіксовані випадки замовчування фактів про попередні шлюби які зареєстровані державним органом так і церквою. Звісно, перед вінчанням люди проходять ...
Теги: Хмельницький, церква, вінчання, пост, традиції
«Колись після Великодня українські дівчата засилали до хлопців сватів», –
Богумир Миколаїв стверджує, що Великдень до Воскресіння Христа не має ніякого відношення.
стверджує волхв слов’янської віри Богумир Миколаїв
«Коли я навчався на історичному факультеті, моя бабця запитувала мене, чому Христос щороку народжується в один і той же день, а помирає в різні, – каже Богумир Миколаїв. – І хоч ми відзначали всі релігійні свята, у нашій родині не було церковних людей, отож, я сам почав докопуватися до істини».
Це ж справді нелогічно, вважає Богумир: не може бути, щоб щороку дата смерті і, відповідно, воскресіння, була різною. Згодом осягнув суть слов’янської традиції, в тому числі й української, бо ми є частиною слов’янського народу. І збагнув, що наша народна традиція насправді є двоєвірською: в ній багато нашого, прабатьківського, а є й наносне. Те, що з’явилося на нашій землі з приходом християнства.
«Воскресіння Христове і Великдень – це різні свята»
«Отож, вивчаючи народні традиції, я зрозумів...
Зимовий одяг подолян
Вже другий рік маємо сніжну морозну зиму, що змушує нас вишукувати у крамницях одяг потепліше. Але, такі зими були нормою у минулому, отож й одяг подолян був відповідним. Спробуємо згадати, що було в зимовій моді століття тому?
Відзначимо відразу, що переважну більшість (понад 80%) подолян складали українці. Традиційний зимовий одяг українців на наших землях формувався не одне століття, отож був перевірений роками на практиці, й не дозволяв замерзнути навіть у найлютіші зими. Загалом, нічого надто складного в подільському зимовому однострої не було: за верхній одяг наші земляки мали кожухи або свити, на ногах – чоботи, на голові – смушеві шапки (у чоловіків) та хустки (у жінок). Але були цікаві нюанси та назви.
Халява на халяву
Почнемо з чобіт. Були вони з довгими халявами, юхтові, у чоловіків чорного кольору, у жінок – червоні або жовті. Правда, жінки старшого віку ніколи кольорових не носили, а одягали тільки чорні. Зазвичай кожен подолянин мав дві пари чобіт: одні “нові” й одні “підшивані” (або “пришиви”). Тут слід ...
Коляда повертається!
На Дунаєвеччині відновлюють старі різдвяні традиції
Різдво – найурочистіше свято зими. Зазвичай, народження Христа збирає всю родину. Це час подарунків, щасливих усмішок та задушевних розмов. А дунаївчани вирішили піти ще далі. Все село Миньківці святкує як одна велика родина. Минулого року таке миньковецьке різдвяне святкування було своєрідним експериментом.
«У нас все почалося із літнього фольклорного свята Церери. Усім сподобалося... І вже односельці чекають свята! – розповідає сільський голова Наталя Олійник. – Особливо старшим людям такі народні дійства дуже подобаються. Вони приходять по-святковому вбрані, у найкращих квітчастих хустках, які наповсякдень одягати шкодують. Спільна підготовка до свята згуртовує громаду».
Величезний внесок у організацію святкувань роблять учні та вчителі сільської школи. Адже головними артистами, учасниками ...
Різдвяний театр
Обов’язковими у Різдвяному вертепі є фігури Святої Родини.
У чеському вертепі фігури рухаються, у польському беруть участь живі тварини, а українці несуть до вертепу солодощі та фрукти
Різдво, особливо католицьке, не уявляється без вертепів. У багатьох храмах влаштовують їх з року в рік. І навіть православні потроху почали переймати традицію католиків.
«Заснував цю традицію святий Франциск в 1223 році, – розповідає настоятель римо-католицького храму святого Станіслава, єпископа і мученика, Віктор Лутковський. - Він спеціально побудував капличку, в якій встановив вертеп, покликаний нагадати нам, що ми переживаємо таємницю народження Ісуса Христа. Вертепи сьогодні встановлюють у храмах та каплицях — на знак народження Ісуса Христа. Найбільшого розвитку ця традиція набула у четвертому столітті. Першими почали робити вертепи італійці, за ними — інші західні країни. І не лише в храмах — на майданах, головних вулицях. З XVI століття встановлення вертепів стає традицією...
Раб свого імені
Як серіали вплинули на імена хмельничан досліджували кореспонденти «Проскурівського телеграфу»
У давнину в деяких українських селах, коли народжувалася дитина, породіллі намагалися занести бодай невеликий подарунок священикові – курку чи гуску, аби вибрав дитині гарне ім'я. Сьогодні уся відповідальність за те, як зватимуть дитину, лежить на плечах батьків та близьких родичів…
На Хмельниччині донині живуть Маріанни, Луїси Альберти та Хуани Карлоси
А ще Літісії, Мірабелли та Едери. 22 роки тому на екрани тоді ще Радянського Союзу, вийшов перший латиноамериканський серіал «Рабиня Ізаура». Саме тоді діти почали розплачуватися за фанатичну пристрасть своїх батьків до серіалів.
Ось так у мікрорайоні Дубове з'явилася Ізаура. Як зізнається продавчиня невеличкого продовольчого магазину на вулиці Козацькій – Ізаура Ігорівна, сама вона «мильної опери» бразильського ...