Сьогодні, 02.09.2014 року Апеляцйний суд Хмельницької області оголосив вирок по справі " Мажора - вбивці" Червонюку. Нажаль, феміда ухвалила рішення про амністію ВБИВЦІ, не зважаючи на тяжкість злочину і завдані всі шкоди як загиблому, так його батькам. "Славнозвісні судді", з якими Правому сектору вже доводилось зустрічатися по справі ще одного вбивці - Макацея, ухвалила це ганебне рішення. Доречі, після розгляду в Апеляційному суді Хмельницької області ( тими ж суддями), справи Макацея, була розглянута в Вищому Апеляційному судді міста Києва, який призначив вбивці довічне ув'язнення. Історія знову повернулася, знову на лаві підсудних вбивця. Так саме вбивця, бо відібране саме дорожче в житті - право на життя! Тому ніяких сумнівів у вині Червонюка не повинно виникати! Бо по його винні обірвалося життя молодої людини, люблячого сина, брата. Однак, вища феміда Хмельницької області, виріша амністувати ВБИВЦЮ, якоби через помнякшувані причини ( інвалідність 3-ої степені, та опікунство над не повнолітною дитино ). Добре, кажете інвалідність? Тоді, як інвалід 3-ої степені стрибав з "Банджі Джампінгу", коли в нього хворе сереце? - Та все просто, батьки, маючи виходи на лікарів - кардіологів, зробили швиденько свому сину інвалідність. Хоча по зовнішньому вигляду не скажеш, що в Червнонюка є проблеми з серцем, чи в загалі з здоров'ям, хлопцю би на Сході України воювати! Однак тут випливають такі фактори, як: Червонюк Олег Казимирович, батько ВБИВЦІ, депутат обл. ради, а також мітить у Верховну Раду України від партії Порошенка, усіма способами прагне "відмазати" свого синочка від ПРАВОСУДДЯ! Мати ВБИВЦІ, член реорганізованої "партії регіонів". Те, що у сім'ї Червонюків є багато грошей, щоб купити всіх і вся не лишається сумнівів. Звідси і недбалість ДАЇшників, та "горе лікарів", які брали аналізи на вміст алкоголю в Червонюка.. А тут вилазить боком вся прогнивша бюрократична система Укр...

21 червня у Києві відбувся традиційний Олімпійський день на знак миру та єдності, який цього року проходив в рамках святкування 120-річчя з дня заснування Міжнародного Олімпійського Комітету. Вперше родинне свято спорту, де кожний зміг знайти собі заняття по душі та відчути себе справжнім олімпійцем, було проведено на новій локації – затишній та просторій Оболонській набережній. Організатори свята - Національний олімпійський комітет України, Міністерство молоді та спорту України, Київська міська державна підготували чимало цікавинок та нововведень. Тисячі киян та гостей столиці від мала до велика змогли подолати дистанцію традиційного легкоатлетичного пробігу разом з відомими українськими спортсменами: Сергієм Бубкою, Ніною Уманець, Оленою Підгрушною, Валерієм Гончаровим, Оленою Садовничею, Ельбрусом Тедеєвим, Олександром Крикуном, Анною Сорокіною, Оленою Говоровою, Оленою Пахольчик, Ларисою Заспою, Оленою Цигицею, Оленою Яценко, Наталією Ляпіною, Вікторією Терещук, Юлією Каліною, Юлією Паратовою, Аліною Максименко, чоловічою збірною України зі спортивної гімнастики, збірною України зі стрибків у воду, долучитися до олімпійських вікторин, конкурсів, майстер-класів, поспілкуватися та взяти автограф в уславлених олімпійців. За запрошенням НОК України на Олімпійський день також завітали маленькі дітлахи із неблагополучних сімей східних областей України, які стали повноцінними учасниками свята та отримали подарунки. Особливий інтерес гостей викликала видовищна спортивна програма на воді. Гості Олімпійського дня насолодилися переглядом яскравих показових виступів судомодельного спорту, цікавих перегонів регати, захоплюючих змагань з кануполо, веслувального слалому, плавання, акватлону, масових запливів на відкритій воді. Не менш захоплюючими видалися показові виступу авіамодельного спорту. Отже в Олімпійському дні були задіяні відразу 3 стихії – земля, вода і повітря. Головний олімпієць України передав вітання учасникам свята від президента МОК Т...

Короткометражний фільм Мирослава Слабошпицького «Ядерні відходи» увійшов до конкурсної програми 65-го ювілейного кінофестивалю в Локарно, який вважається одним з найбільш авторитетних кінофорумів Європи. Нова стрічка українського режисера повністю знята в Чорнобилі та Прип'яті Цього року конкурс включає 28 короткометражних і среднеметражніх стрічок молодих незалежних режисерів з країн Європи, Азії, Австралії, США і Великобританії. Картина Мирослава Слабошпицького - єдина з країн СНД, відібрана в цю конкурсну програму. 23-хвилинний фільм «Ядерні відходи» є частиною альманаху короткометражних робіт «Україні Гудбай», який вийде в український прокат у листопаді 2012 року. Продюсерами виступили Володимир Тихий, Ігор Савіченко і Денис Іванов. За словами Мирослава Слабошпицького, його новий фільм - камерна історія про чоловіка і жінку, які працюють в зоні відчуження. Мирослав Слабошпицький - єдиний українець, який два роки поспіль брав участь у конкурсі Берлінале - з фільмами «Діагноз» в 2009 році і «Глухота» в 2010 році. Кінофорум у Локарно - один з найстаріших, ровесник Каннського кінофестивалю, поруч з ним входить до п'ятірки міжнародних кінофестивалів класу А, розділяючи з ними пальму першості за ступенем впливу у світовій кіноіндустрії. Щорічно на початку серпня в невеликий швейцарський місто з'їжджаються кінематографісти з усього світу - саме тут відбірники і дистриб'ютори авторського кіно шукають шедеври для своїх фестивальних програм і прокату. ...

1. Мне всегда хотелось быть хозяином своей жизни. Я хотел быть тем, кем не мог. Хотелось всего и сразу и, даже, понимая, что так не бывает, все равно, я пытался вырвать у жизни по максимуму - хоть что-то. И то "что-то" навсегда засело в моем мозгу, в душе, в сердце ... то "нечто" это злость. Она сопровождала меня повсюду. Она грызла мое нутро не оставляя места для любви, для любых ее проявлений. В семье, на улице, школе, потом в бурсе, на работе я всегда ждал ее проявления. Зная, что оно не за горами, я покорно опускал голову и слушал. Я впитывал злобу. День за днем. Час за часом я как губка впитывал всю грязь, накопленную в данной среде. Рос я замкнутым ребенком в многодетной семье, где родителям было откровенно насрать на твое "я" и на то чем ты хотел бы заниматься в будущем. А было ли оно то "будущее" у меня? Могло ли оно быть у такого человека как я? Откровенно говоря, я не знаю. Я не могу знать. Кем я был тогда? Что обо мне думали окружающие? Как выглядел? Разве это сейчас имеет значение? Думаю, что нет. Я много читал. Читал преимущественно Сартра, Камю, Кафку. Мне нравилась их философия. Мне нравились вещи, которые описывали они на страницах своих книг. В некоторых вещах я пытался подражать им. Это было одно ... Также было нечто другое. Демон, который сидел во мне не давал нормально жить. Кто он? Нет! Не мог ... я не мог поймать его . Сартр научил меня смотреть на людей с высоты. Осознавать их низость, греховность, - ха! - Понимать их уродство. Мне противно знать, что я такой как они. Камю дал мне основу для понимания всего этого "театра абсурда", который проходил вокруг наших жизней. Вокруг человеческих порывов. Кафка. О Франце лучше скажет сам Франц. Вечный чужак. Вечный "чужой среди своих". Кем он был? Думаю, тем, кем являюсь для окружающих я. От меня никому нет пользы. Именно поэтому я здесь. Именно поэтому я .... Сегодня я Герострат. В моих руках пистолет. Я держу...

Чинне російське керівництво не полишає надії на відродження імперії – бодай у вигляді усіченого до трьох слов’янських держав – Росії з Білоруссю і Україною вкупі.    НАГАДУВАТИ,  ЩОБ ЗАБУЛОСЯ? Перемогу в другій світовій війні - у радянському  трактуванні  Великій  Вітчизняній – у Радянському Союзі почали пишно відзначати через двадцять років після її закінчення. Раніше, либонь, було не до того – треба було відбудовувати народне господарство, добивати бандерівців по українських лісах і скорочувати армію, яка внаслідок війни розрослася до неймовірних розмірів і з’їдала все, що з такими потугами заробляли  на  військово-промисловий комплекс  СРСР  закріпачені  колгоспами селяни, робітники із символічними зарплатами і в’язні численних гулагів. Та й, власне, особливо розмірковувати на цю тему до того не доводилося. Адже, по-перше,  велика  Перемога  належала насамперед «геніальному полководцю» товаришу Сталіну; по-друге, радянська пропагандистська машина ще за часів  війни створила безліч героїчних міфів про підпільників-партизанів-воїнів, подвиги яких не підлягали жодним сумнівам і різнотлумаченням; навпаки, їх необхідно було вживити як реальність у свідомість нових поколінь, бо – і це по-третє  – заплгіднити ними свідомість  покоління,  що  пройшло  війну,  було важко: що таке війна, воно знало не з книжок  і фільмів, а  зі свого власного страшного досвіду. Тому й потрібен був час, щоби країна залікувала рани, багато справжніх фронтовиків  повмирали  від  ран,  а нові  генсеки ЦК КПРС,  уже не  боячись  теж  мертвого  вусатого  вождя, забагли власних німбиків над головами –  і, оскільки особливо хвалитися було  нічим,  то  гігантська  радянська імперія народила  і почала розвивати грандіозну&nbs...

  Украинская кинематографистка Марина Врода оспаривает в этом году каннскую Золотую пальмовую ветвь лучшему короткометражному фильму. Ее фильм «Кросс», снятый в совместном производстве с Францией, был отобран в главный каннский конкурс короткометражек и стал единственным представителем Украины в официальной программе 64 Каннского фестиваля. Интервью. Молодой украинской кинематографистке Марине Вроде повезло: она работает с теми, с кем дружит. Копродюсером ее последней короткометражки «Кросс» тоже стала ее подруга, француженка Флоранс Келлер, бывшая сотрудница французского культурного центра в Киеве. Когда пришло известие о том, что «Кросс» был отобран для участия в главном каннском конкурсе короткометражных фильмов, обе молодые женщины сначала не могли в это поверить. Шесть лет спустя после первой украинской короткометражной золотой пальмы («Путники», реж. Игорь Стрембитский) сможет ли «Кросс» победить в каннском марафоне-2011? Марина Врода признается, что будет, конечно же, волноваться, когда ее фильм в числе девяти участников каннской программы короткого метра будет вынесен на суд жюри под председатель ством известного режиссера и клипмейкера Мишеля Гондри. В основу фильма «Кросс» вошли детские воспоминания об уроках физкультуры: Марина Врода рассказывает о своей работе, о том, как они с ее французским продюсером нашли друг-друга и об отношении к Каннскому фестивалю. Марина Врода: - Я всегда помнила, как мы в детстве в школе бегали кросс. И мне почему-то нравилось видеть эту картинку, как мы все выстраивались, бежали, лес, секундомер, учительница, правила, кто-то мог бежать, кто-то не мог, но все обязаны были бежать. И я просто стала глубже об этом думать: что такое нормативы, почему мы так бегали, в какой стране жили… И у меня получилась из этого история. В фильме ответов нет, там, скорее задается вопрос – я оставляю главного героя перед вопросами... ...

Пропонуємо Вам від Дорожнього контролю Хмельницького (Stop DAI) чергову підбірку відео. Цього разу це поради від українських водіїв, а саме їхні зйомки. Ми тут будемо розміщувати максимально виважені відео з юридично вірними діями. Які будемо надіятися будуть не тільки цікаві, але і корисні для хмельничан.  ДАІ м.Запоріжжя. Що до  п.8.11 ПДД України:   № 1 В яких випадках можливий проїзд на жовте світло світлофора. До чого може призвести різке гальмування. № 2 Як можна передавати документи, без загрози (ЖА). Відеозйомка - коли може бути не доказом.   № 3. Реклама "Железного аргумента" (ЖА). Реакція на нього різна, в т.ч. і водіїв. Хмельничани, чи використовувати ЖА вирішуйте самі. ...

  Від  STOPДАІ - дорожнього контролю Хмельницького - черговий розділ, куди просимо надсилати інформацію  про "злачні" місця ДАІшників на дорогах Поділля. Також надіслані матеріали просимо коментувати, додавати, по можливості, відео та фото.  Очистимо Хмельницький від нахабності,  беззаконності та вседозволеності ДАІ!  На найактивніших доповнювачів блогу чекають: відеореєстратор (автомобільний), мобільний телефон з відеокамерою, бак пального (до 40 л),  юридичний супровід у суді (по справах ПДР), посвідчення співробітника Хмельницького дорожнього контролю. Прохання інформацію розміщувати через коментар тут на STOP DAI , надсилати на тел. +38 067 991-39-00 (СМС, ММС), або на електронну адресу [email protected] ...

Пропонуємо Вам від Дорожнього контролю Хмельницького (Stop DAI) чергову підбірку відео. Цього разу це поради від українських водіїв, а саме їхні зйомки.  Ми тут  будемо розміщувати максимально виважені відео з юридично вірними діями. Які будемо надіятися будуть не тільки цікаві, але і корисні для хмельничан.  Відео добірка щодо не законної перевірки водійських документів. ГАИ, Киев. Причина остановки "Операция документ":  В яких випадках інспектори мають право перевіряти у водія документи. Чи може бути підстава операція, чи відпрацювання? ...

Він увірвався в кінематографічний світ у  двадцяти дев’ятирічному віці. Він – син Арсенія Олександровича Тарковського … видатного російського поета. «Це були важкі часи. Мені завжди не вистачало батька. Коли  він пішов із сім’я мені виповнилось три роки. Життя було важким у всіх смислах» -  скаже в кінці життєвого шляху, вже титулований режисер, Андрій Тарковських. Народився він 4 квітня 1932 року в селі Завражє під містом Юрївець Іванівської області. Саме у розквіті своїх дитячих  літ прогриміли фанфари Другої Світової війни, і Андрюша з матір’ю, які жили на Щипке на Замоскворіччі, в комуналці, евакуювалися на Волгу, до родичів, але у 1943 році сім’я повернулася в Москву. Вчився Андрій погано. Його не цікавили ні точні, ні гуманітарні науки. В 1951 році він вступив у інститут сходознавства, але згодом залишить навчання і поїде в тайгу із геологічною експедицією. Лише згодом Андрій зізнається, що потрапив у погану компанію і матір, рятуючи його, просто хотіла відіслати сина подалі від Москви. Працював Тарковський колектором, майже робочим. Тоді йому було двадцять років. У 1954 році Андрій вступає у ВДІК на режисерське відділення в майстерню Михайла Ромма. «Я ніколи не розумів, що таке кіно. Багато, хто йшов в інститут кінематографії, вже знали, що це таке. Для мене  ж кіно було загадкою».  – скаже чи то із зайвої скромності, чи просто прибіднюючись Андрій Тарковський, пізніше. Під час навчання він поставить ряд короткометражних стрічок Серед яких  можна (і потрібно) виділити курсові фільми «Вбивця» та «Сьогодні звільнення не буде» і дипломний (знятий у співавторстві з А. Міхалков-Кончаловським) фільм «Каток і скрипка», що був відзначений на Нью-Йоркському кінофестивалі студентських фільмів у 1961 році, отримавши головний приз. Молодий режисер ще не підозрював, що слава ось-ось постукає в його двері. Виро...

Вінницькі даішники "втратили голову"   Сенсаційною новиною стала звістка, що міністр внутрішніх справ звільнив сімох керівників Державтоінспекції у різних регіонах. Під гарячу руку міністра потрапив і керівник Державтоінспекції Вінницької області Геннадій Прокопович. Крім нього, також звільнили керівника обласного управління Державтоінспекції Хмельниччини, заступників начальників в Херсонській та Київській областях, а також командирів окремих підрозділів у Івано-Франківській, Житомирській і Київській областях. Офіційною версією звільнення цих керівників стали "грубі порушення в організації роботи, а також неналежна робота в частині дотримання законодавства та службової інструкції при спілкуванні інспекторів з учасниками дорожнього руху". Отже, 39-річний Геннадій Прокопович, який очолював Вінницьку Державтоінспекцію останні півтора року, ще зранку їхав до міністра на нараду як керівник. А вже опівдні шукав нову роботу. Що ж насправді стало причиною звільнення керівника вінницьких даішників, навряд чи вдасться дізнатися, однак ще до цієї наради було кілька "дзвіночків" про такий розвиток подій. Ще навесні минулого року, після перемоги Януковича на президентських виборах та повної зміни складу уряду, новий міністр внутрішніх справ майже повністю поміняв керівний склад у регіонах. Геннадій Прокопович несподівано зміг утриматися на своїй посаді. Хоча й був призначений попередником Анатолія Могильова Юрієм Луценко, якого так не люблять у "регіонах", що проти опального екс-міністра завели кримінальні справи. У міліцейських кругах кажуть, що Прокоповича "уберегло" на посаді особисте знайомство із теперішнім керівником міліції Вінниччини Валерієм Ноніком. Проте позиції його й досі були хиткі, особливо у міністерстві, яке взялося позбавитися від усього, пов’язаного із колишнім міністром. Другий негативний "дзвіночок" у бік Прокоповича пролунав на славнозвісній сесі...