Гаряча тема:
- Війна
Ворон підлетів і сів мені на плече. Він приніс мені послання, яке я прочитав у його очах. Воно – це страх перед тим, який буде взавтра пейзаж після битви. Я бачив такі поля. Я відчував біль поразки і радість перемоги. Це все було у моєму житті. Було… Ми довго йшли до своєї цілі. Та ось вона перед нами. Я бачу мури міста, а ворон бачив його з висоти. Він бачив його усе: хто і де? Він приніс мені звістку, та я не хочу сприймати її. Боюсь. Птах сидить на моєму плечі. Мовчить. Тільки пильно, опустивши голову, дивиться мені в очі… Взавтра буде бій. Останній бій. До нього ми йшли і готувалися усе своє життя. “Мій Ворон, що ти приніс мені? Яке воно твоє послання? Яке? Дай мені знак. Дай сили повірити у перемогу нашого народу в цій тисячолітній війні. Хто там за муром? Хто? Хто наш ворог?” Я знаю, ми повинні бути сильними; ми повинні іти далі – до кінця. Ворон. Я бачу в твоїх очах страх. Ти єдиний хто бачив серце Вавилону. Серце Тьми. Я боюсь читати послання, але мушу… Мушу. Що там за мурами? І я читаю: СМЕРТЬ. Але чия? Та ворон відвертає голову. Чия смерть? Покажи мені… А у відповідь тиша. Вавилон вкривається вогнями. Їх тисячі. Навкруги у чорній безвісті ночі виринає звук. То клич до бою… Чуєш гул!? Вони ідуть. То МАВРИ. Їх фігури виринають із сірого туману прерії. Ворон здіймається в повітря. Він все вище і вище… А ми тут – гинемо під копитами Вавилонських звірів. ...