Гаряча тема:
- Війна
Наша Муся тієї ночі народила аж вісім крихітних котенят. Коли ми знайшли її, вона жалібно поглянула у наші очі, ніби попросила: “Допоможіть!” Тоді ти перша угледіла їх – маленьких і вологих. Вони ще сліпі та, мабуть, не уміють “м’явкати”. Лише ніздрі жалібно хапались за життя, втягуючи в себе прохолодне повітря ночі. Ми брали їх крихітні тільця руками. На долоні вони згортались у клубочок та “наїжачившись” тикали носами в Лінії Долі. Відчуваєш, як б’ється серце? Воно шалено вистукує ритм життя у цьому дивовижному, маленькому створінні. Ми перекладаємо котенят у кошик. Муся крутиться навколо нас: заглядаючи у руки, в корзину, то поглядаючи на те місце, де лежали її дітки. Ми спускаємось з горища. Заносимо кошенят у кухню. Батько питає: - Що це? Поставивши кошик біля печі, відповідаємо: - Муся народила аж вісім котенят… Тату, іди поглянь… А у відповідь: - Чого я там не бачив? Йдіть спати. Пізно вже… А наступного ранку мене розбудила Муся. Вона, вискочивши на моє ліжко, несамовито “м’явкала” і легко торкалась лапкою мого обличчя. Відкривши очі, я побачив її збентежений погляд. Муся не мов просила: “Допоможіть!” - Що сталося? – запитав я, погладивши кицьку за вухом. Вона, торкнувшись лапкою моєї руки, зіскочила з ліжка, пробігшись, застигла на прозі кімнати… Озирнулась. …І знову її погляд: сумний і жалібний. Я встав з ліжка та пішов за нею. Вона завела мене на кухню – зупинилась біля кошика в якому нічого не було. Я побіг до сестри. Розбудив її та розповів, що котенята зникли. Мама сказала: - Їх батько взяв… - Куди він пішов? – запитала сестра. - До річки… Ми бігли полем, до мосту на якому виднілась батьківська постать. Ми бігли по бур’янах між полином, ступаючи босими ногами на колючки&hel...