Гаряча тема:
- Війна
З армії Артем прийшов замкнутим. Ось вже третій день підряд він не виходив з хати: все видів біля відіка і передивлявся старі касети. Сьогодні (вже вдруге) він перемотував запис із випускного балу 2004 року. В кімнату зайшла матір, Тамара. Тьома, ти вийшов би кудись. В кафе, на діскатєку. В Синяві я бачила Богдана. Він запитував про тебе. Артем: І що? Та, так. Хотів тебе побачити. Казав, що дзвонив до тебе. Ти, що мобілку вимкнув? Ага! Навіщо? Не знаю. Щось сталось? Ні! Тоді, що? (пауза) Я не впізнаю тебе. Мам, зі мною все добре. Просто хочу побути один. Зібратись з думками. Подумати. Артьом! Га!? Тільки ти виходь зі своєї кімнати. Не можна так. Запроси друзів у гості. Все таки рік не бачились. Добре. Як скажеш. (пауза) Все? Ага! Артем повернувся до телевізора. Натиснув на пульті PLAU. Зображення зарухалось. В рамці екрану заіскрилось посмішки однокласниць і однокласників. Лунала музика. Святкова лінійка. Учні вишикувались квадратом. Свято останнього дзвоника оголошую відкритим. – звучить голос директора школи. Камера рухається вздовж випускників, що стоять в коридорі – готуються до виходу. Звучить музика. Голос. Аплодисменти. Випуск 2004 року. … і для когось це стає останньою митю шкільного життя. Артем знову перемотує касету, тільки вже трохи вперед. Зупиняє. Він хоче спіймати дівчину. А ось і вона. Голос (за кадром): Оля, скажи щось. Дівчина усміхнулась: Що саме? Побажай щось усім випускникам 2004 року. Оля: Ну… я… почекай… зараз я настроюсь… зараз… Артем зупинив запис на крупному плані обличчя дівчини. Мить потримав так, а потім вимкнув телевізор. Хлопець навіть не помітив, як матір вийшла з кімнати. 2. у ньому тепер сиділа якась пустота. Звідки вона прийшла він і сам не зн...