Що в мішку у Миколая? Так уже збіглося, що саміт Євросоюзу в Києві, де має вирішуватися доля угоди ЄС з Україною, призначений саме на 19 грудня – на Миколая, день одного з найулюбленіших в українців святого. Звісно, визначаючи дату зустрічі, ніхто про це не думав. Але наразі, чесно кажучи, тільки на Миколая і надія – що результат саміту буде позитивним для України, тобто – угода буде парафована. Бо це означатиме одне: попри все, що відбувається у нас, стратегічний курс держави таки незмінний – до Європи. Позаяк те, що відбувається, породжує в цьому сумніви щодня.   Все для людей! І ми знаємо їх імена Причин, які постійно змушують сумніватись у тому, що в керівництва держави, точніше – в Президента Віктора Януковича, який унаслідок конституційного перевороту зосередив у своїх руках усю повноту влади, є чітке бачення зовнішньополітичного курсу України (і, тим паче, що курс цей однозначно спрямований до Євросоюзу), безліч. Проте зовні найпомітніші три. Перша– це очевидна недемократичність процесів, що з приходом до влади команди Януковича розвиваються в Україні. Обіцяне у передвиборній програмі «покращення життя» на ділі стало тотальним його погіршенням для рядових громадян. Причому всі так звані реформи, які проводить уряд і які повинні бути спрямовані на реальне зростання рівня життя, насправді його погіршують, і не лише в момент змін, що зрозуміло, а й у майбутньому, що нелогічно й несправедливо. Чого варта лише пенсійна реформа, яка шокувала своєю несправедливістю і байдужістю щодо реального вкладу людей у працю задля держави.  З одного боку, владу можна зрозуміти: Україна вийшла з СРСР з соціалістичним міфом, а відтак – із цілим міхом соціальних зобов’язань перед громадянами, а ще більше наплодила їх унаслідок безвідповідального передвиборного популізму всіх без винятку політичних сил, Партії регіонів у тому числі. Такої кількості пільг не витримає жодна економіка ...