«Ми працюємо за тими ж агротехнологіями, що й американці»

Загалом же українсько-російська група складалася з вісімнадцяти чоловік – дев’яти українців та стількох же росіян. Крім спілкування з фермерами, екскурсій штатом Іллінойс, наша делегація відвідала найбільшу в Америці сільськогосподарську виставку.

Три чоловіки обробляють 1600 гектарів землі
«Я не бачив усієї Америки, а лише так званий кукурудзяний пояс – штат Іллінойс та Чикаго, – ділиться враженнями Михайло Васильович. – Щодо рівня технологій у сільському господарстві, то наші сучасні підприємства використовують те саме. Принаймні, на підприємстві, яке я очолюю, нічим не гірша техніка і не гірші сільськогосподарські технології. Щоправда, американці значно простіше підходять до сільського господарства. Прагматичніше, я би сказав. Й кожен регіон обирає профільну культуру або ж галузь тваринництва. Так простіше – менше техніки потрібно, менше людей. Наприклад, у штаті Іллінойс вирощують дві культури – кукурудзу та сою. І немає ніякої сівозміни. 1600 гектарів землі обробляють три чоловіки – батько з двома синами. Ще двох-трьох помічників вони наймають на сезон. Але сьогодні до цих працівників і за океаном, і у нас, висуваються певні вимоги. Це вже не людина з дев’ятьма класами освіти, яка працює фізично. Все у полі виконує техніка, але техніка «розумна», і потрібно мати певні знання та навички, аби з нею впоратися. Держава чітко регулює увесь процес вирощування сільськогосподарських культур. Фермер має контракт на державне замовлення, він добре знає, скільки має виростити якої культури. У них набагато легше стати фермером, немає бюрократії, не потрібно збирати купу довідок, дозволів».
Техніку, технології, насінництво, продукцію вдалося побачити на найбільшій в США сільськогосподарській виставці. «На ній є все, – згадує Михайло Васильович. – Приміром, елеватор там змонтований, і його можна побачити в роботі, а не на малюнку чи на стенді. Так само створений полігон для техніки, де демонструють, як вона сіє, збирає, оре. Уся виставка займає, мабуть, гектарів триста. Цікаво, що сюди організовано привозять шкільну молодь, студентів. І, звісно, їдуть фермери. Вважається, що американський фермер годує 75 американців. Про це пишуть на плакатах. І в Америці виховують повагу до нього. І пропагують любов до землі, бажання на ній працювати». «Невже у них молодь не втікає з села?» – дивуюся. «Це ми завжди стирали грань між містом і селом, а вона все одно залишилася, – пояснює Михайло Васильович. – В Америці ж між містом і селом майже немає різниці. Рівень життя сільських і міських мешканців однаковий. Вже за двадцять кілометрів від Чикаго з його стоповерховими будинками – сільська місцевість. Але для сучасного американця, який обов’язково має авто, не проблема поїхати у місто в ресторан чи в супермаркет за покупками».

Американці не бояться генно-модифікованих продуктів
Як розповідає Михайло Загородний, понад 90 відсотків усіх культур в Америці висіваються генно-модифіковані. «Це вже увійшло у звичку, - каже Михайло Васильович. – Нас запитали: «Вам в дитинстві роблять щеплення?» - «Так», – відповіли ми. «То ви вже генетично-модифіковані», –кажуть американці. Наприклад, насінню кукурудзи вони вводять ген стійкості до кукурудзяного метелика, засухи тощо. І все. Більше вони нічого не роблять. А нам же треба п’ять разів вийти у поле, використати три-п’ять різних препаратів. Й хіба ця культура екологічно чиста після усіх хімічних обробок? Просто американці звикли до таких продуктів, і вчені (не тільки американські) вважають, що саме за генно-модифікованими продуктами майбутнє».

Патріоти і законослухняні громадяни
Звісно, поїздка Америкою не обмежувалася лише вивченням досвіду роботи аграріїв. Адже завжди, в іншій країні нас цікавить: а як же там живеться звичайним людям?
«Найбільше мене вразило те, наскільки американці є патріотами своєї країни. Хоч там і зібрані люди різних національностей, насправді вони є великикми націоналістами. Вони носять футболки із зображенням американського прапора, з написами «Я люблю Америку» чи «Я люблю Обаму». Під час останніх президентських виборів Обаму підтримали лише 56 відсотків виборців. Але зараз Обама для всіх – лідер, всі його поважають. Америка – країна великої стабільності. Їхній Конституції вже 200 років, і вона зазнала лише 17 змін. Тому люди звикли до існуючих «правил гри». Вони впевнені в завтрашньому дні, переконані, що посеред року їм ніхто не змінить податкове законодавство. Американець знає: так жив його батько, дід, прадід, і так житимуть його діти й онуки.
Американці дуже законослухняні. Якщо до пішоходного переходу 500 метрів, то вони йдуть ті 500 метрів і навіть не думають, щоб перебігти вулицю в іншому місці. Якщо на трасі дозволяється їхати зі швидкістю не більше 65 кілометрів, то американець їхатиме не більше 64. Коли нас перевозили з одного населеного пункту в інший, ми провокували водія поїхати сусідньою полосою – вона ж вільна! Водій здивувався і пояснив, що це – для «швидкої допомоги». І навіть якщо вона вільна, її ніхто не займає. В Америці я наїздив понад 2,5 тисячі кілометрів і ніде не бачив парканів. Люди там не відгороджуються один від одного. Я поцікавився в одного фермера: «Де ж ваш паркан?». Він відповів: «Навіщо? Сюди ніхто не може зайти, адже це – моя приватна власність».
І мені дуже б хотілося, щоб українці теж були патріотами своєї держави. Можна подивитися, як живуть в інших країнах, але українці мають будувати Українську державу – сильну, заможну. Я хотів би, щоб за океан їхали наші політики та чиновники і вчилися, як будувати демократичну, незалежну державу, комфортну для життя людей».