«Ми будували, будували, і нарешті…»

«Проскурівський телеграф» спробував вивідати з різних джерел, що ж це так довго будується, чиє воно, і коли все те «щось» тішитиме хмельничан своїм завершеним виглядом. А можливо й користю.

20 років – по нервах, а могло б бути – по нотах
Музичне училище, яке будується на вулиці Прибузькій, навпроти Палацу творчості, ще з 1991 року, впевнено носить звання – «довгобуд». Це один із найстаріших незавершених об’єктів. Чого тільки не говорили «злі язики» про долю майбутнього училища: його будують, щоб потім «переполовинити» і здавати частину приміщень в оренду, будівництво тягнеться довго, щоб «заплутати» людей і потім щось «нахімічити» із землею, яка майже в центрі міста і багато чого іншого. Все виявилося набагато простіше й банальніше. Замовник будівництва – обласне управління культури, відповідно фінансування – з державного бюджету. У держави «зайві» кошти з’являються періодично, тому фінансування подібних об’єктів відновлюється з тією ж періодичністю. У тонкощі будівництва виконавці робіт, управління комунального будівництва обласної ради не те що населення чи журналістів, навіть людей безпосередньо до цього причетних, таких як директор музучилища Ірина Стрельнікова, не втаємничують. Очевидно, є на те свої причини. За словами пані Ірини, за той час, поки приміщення будувалося, площа з 1,78 га. зменшилася рівно на… одну багатоповерхівку. «Територією нашого майбутнього концертного залу сьогодні прогулюються кури й гуси, – стверджує Ірина Олексіївна. – Кажуть, що цю частину приміщення вже хтось із приватних осіб собі захопив. Якщо це підтвердиться, можливо, доведеться змінювати план і будувати менший концертний зал». Від початку будівництва роботи призупиняли кілька разів, спочатку, після довгої перерви у 2000 році, потім – у 2003. Сьогодні приміщення вже «має кришу», пластикові вікна, відсоток зроблених робіт – 47 і статус «Будівництво призупинено». Однак, є надія, що не надовго. Подейкують, що цього року фінансування відновлять, і вже перші кілька мільйонів «прийдуть» на об’єкт до кінця року.

Дорогий спадок
Довгобуд, що на Проскурівській, навпроти ЦУМу, нарешті набув вигляду торгового центру. Після смерті одного зі співвласників інші, які довго переоформляли документи, домовлялися, ділилися, аж поки не дійшли до суду. Поки Феміда думала-гадала, а власники сперечалися-мирилися, пройшло кілька років. І нарешті справа добігає кінця, хоча міські чиновники неохоче говорять про цей об’єкт. Мовляв, бажано, звичайно, щоб його вже ввели в дію, але то приватна власність і нехай собі розбираються самі. За останній рік-півтора будівлю добудували, але коли здадуть в експлуатацію навіть самі працівники сказати не можуть. Одні «вилизують» стіни, інші вікна і двері, ще інші

Ні вашим, ні нашим
Висотний будинок, що звели майже впритул до міської поліклініки №1, щороку збільшується на частинку об’єму і на кількість пліток, якими обростає, немов цеглинами. Фірма «Октант» все ніяк не знайде компромісу з міською владою. Ще б пак, мало того, що будинок спорудили без жодного дозволу, то ще й добудову зводять на самозахоплених землях міської ради. «Самозахват» фірма не легалізує, а близькі до міської влади люди кажуть, що перемовини велися раніше, а тепер все просто «заморозили». Хоча пропозиція виставити землю на аукціон, а фірмі, при проведенні торгів, надати перевагу, нібито в силі. Однак, чи то одні «щось не так кажуть», чи то інші просто не хочуть «викидати гроші». Але в обох сторін, нібито позиція наступна: міські чиновники у перемовинах натякають, що «дах» не вічний, а фірма-забудовник – що влада у нас змінюється частенько. «Якби міська влада хотіла, то вирішила б це питання уже давно, – стверджує один із теперішніх депутатів Хмельницької міської ради, – просто треба відкинути особисті амбіції, образи та принципи. Невже не можна врешті розрубати цей «гордієв вузол»: або виставити будинок на аукціон, чи продати і нехай доводять до пуття, або нехай міська влада забере його за ті десятки тисяч штрафів, які «висять» на ньому? Нехай викуплять його і або продадуть квартири – буде чимале надходження до міського бюджету, або віддадуть тим, хто у черзі на житло стоїть». Одним словом, усі чогось чекають, а будинок тим часом муляє очі, створює незручності та служить німим свідком того, що у вирішенні питання насправді не зацікавлена жодна зі сторін.

«Заморожене» питання
Масштабне будівництво за зеленим парканом, що на вулиці Проскурівського підпілля, поруч з поліклінікою Управління МВС цікавить багатьох хмельничан. Хоча, звісно, найбільше охочих дізнатися, що саме там буде, і коли об’єкт «розморозять»? Як вдалося довідатися в одного з колишніх будівельників, котрий назвався Миколою, у столичної фірми-замовника «Офісні меблі» гроші на фінансування хмельницького будівництва закінчилися кілька років тому. «Це мав би бути величезний торгово-розважальний центр, на кшталт «Оазису», – розповідає пан Микола, – з підземним паркінгом, двома кінозалами, двома торговими поверхами, що реалізовуватимуть меблі, й великою критою зупинкою громадського транспорту неподалік. Щоправда, після того, як на місці будівництва центру почали копати землю для підземної стоянки, на заваді стали джерельні води й цю ідею довелося відкинути. А так робота «кипіла»: привезли будівельні матеріали і спеціальну техніку, замінили на нову електричну підстанцію, і, навіть,
звели каркас будівлі… Але на більше грошей не вистачило. На місці так і не збудованого торгово-розважального центру досі цілодобово чергують охоронці з собаками, аби ласі до металів та чужих будівельних матеріалів кмітливі «підприємці» усе це не розтягнули. Та я думаю, що найближчим часом будівництво точно не відновлять. Який сенс, коли меблеві магазини у Хмельницькому і так чи не на кожному кроці?».

На кожен зуб – окремий кабінет
Іще одна недобудована споруда незвичайної, як для Хмельницького, форми яйця (за що і отримала у народі» відповідну назву) височіє на вулиці Пилипчука, навпроти стоянки автотранспорту податківців. Від паспорта новобудови, чи доречніше сказати, довгобуду залишилася лише згадка і перекази сусідів, що колись його тут бачили і, навіть, читали написане. Принаймні нам відшукати його не вдалося, на відміну від сторонніх рекламних щитів. Люди розповідають, що замовила багатоповерхівку одна зі стоматологічних клінік міста. «Спершу казали, що на всіх поверхах будуть кабінети дантистів, – пригадує сусідка довгобуду пані Людмила, – ми ще жартували, що кожен поверх відповідатиме за окремий зуб у роті. Та пізніше стало відомо, що стоматологія займатиме лише перший і другий поверхи, а решту – житлові квартири».
«Будували «яйце» довго, – долучається до розмови ще один жартівник, тутешній мешканець Володимир, – кілька зубів вирвуть, грошей назбирають – щось добудують, а потім знову тиша і спокій. Каркас звели повністю, а ось зі сферичними вікнами, будівельники казали, вийшла проблема. За них таку ціну «загнули», що «яйце» тих вікон досі чекає!».
А поки що, крізь символічну, потрощену вітром і невігласами огорожу, на територію незавершеного будівельного об’єкту без проблем пролазять діти. Тут вони влаштовують свої недитячі розваги.