На різдво до храму

Це найурочистіше в християнстві свято. Церква вчить, що народження Христа відкрило можливість для порятунку душі і вічного життя для кожного віруючого. «Вечір 24 грудня не схожий на інші, він має винятково піднесений характер, – розповідає отець Олександр. – У цей вечір вся родина намагається зібратися за столом на святкову вечерю. Багата вечеря традиційно складається з 12 страв. Це символ 12-ти місяців минулого року, за котрі ми складаємо Богові подяку та 12 місяців майбутнього року, які ми віддаємо у руки Христа з проханням про благословення».
Під кінець святкової вечері вся родина колядує. Колядки – це релігійні пісні, які оспівують Різдво Христове. Кожний народ має свої неповторні колядки. Деякі з них стали міжнародними, наприклад “Stille Nacht” (Тиха ніч).
Святкування Різдва починається зі сходом першої вечірньої зорі, яка сповістила всьому світу про час народження Сина Божого. Зазвичай, в католицьких храмах відбуваються три основні святкові богослужіння, що здійснюються опівночі, на світанку і вдень. У Хмельницькому різдвяні богослужіння можна відвідати у трьох римо-католицьких храмах.

КОСТЬОЛ СВЯТОЇ АННИ – найстаріший римо-католицький храм Хмельницького
До кінця 30-х років XX століття, де сьогодні розташована школа №1, неподалік від входу до центра­льного парку, височів красень-костьол Св. Анни, поруч був невеликий базар, а навколо роз­ташовувалися одноповерхові сади­би, в яких жили переважно проскурівські поляки.
Костьол на цьому місці існував із давніх часів. Спочатку він був невеличким – виглядав як звичай­на дерев’яна капличка. У “Опису Костьолу Парафіяльного Плос­кирівського Св. Анни” від 1796 року є відомості про “Візитації” (тобто ревізії), які провів у 1741 році Бискуп Кам’янецький Пераковський. Він, зокрема, відз­начав, що “оригінальних докумен­тів про будівництво в Плоскирові костьолу не знайшов, тому що вони безповоротно були загублені під час козацьких воєн. Виявлений лише документ 1716 року про реконст­рукцію костьолу”. Таким чином, можна зробити висновок, що костьол Св. Анни вже певний час існував до 1716 року та мав статус парафіяльного.
Утворення у Плоскирові като­лицької парафії можна датувати початком XVIII століття, коли після звільнення від турецьких завойовників (нагадаємо, що в 1672-1699 роках Поділля знахо­дилося під владою Османської імперії), власник міста шляхтич Замойський переселив на спусто­шені за ці роки землі селян з польської Мазовії і мазурського Поозер’я. Таким чином, у Плоски­рові і прилеглих селах (Гречани, Заріччя, Шаровечка, Мацьківці й ін.) з’явилися так звані “мазури”, нащадки яких і склали основу католицького населення згаданих поселень. У 1796 році Плоски­рівська католицька парафія нараховувала 4867 парафіян, що проживали в 22 селах. Для такої кількості парафіян костьол був замалий, та на додаток ще й ветхий. У 1801 році католики розпочали збір коштів на пере­будову, й більшу частину вніс поміщик села Книжківці Мацей Журавський. Того ж року старий дерев’яний костьол розібрали, ікони та інше начиння перенесли у розміщену поруч капличку, а вже 1808 року розпочали мурувати нове приміщення храму. Завершили будівництво кам’яного костьолу лише у 1821 році.
На початку XX століття костьол Св. Анни знову перебудовується і здобуває вишукану барокову архі­тектуру, велич якої ще збереглася в пам’яті старожилів та на фото. От як згадує про цей храм проскурів­чанка Яніна Дембицька: “Костьол був дуже красивий, праворуч від нього знаходився будинок ксьон­дза. Обидві споруди огинала ріка Плоска, було багато квітів і клумб”... Але настали чорні 1930-ті роки, коли сталінські гоніння на служителів церкви досягли свого апогею. Не обминула ця гірка доля і наш Проскурів. Постраждали всі релігійні громади. У 1937 році закрили Собор Різдва Богородиці та “Велику” синагогу, у 1938 – православну цвинтарну церкву… Але першим знищили костьол Святої Анни.
У травні 1936 року Проску­рівська міська рада прийняла рішення про закриття костьолу та розбору його будівлі. З куполів зірвали мідь, згодом розібрали балки і перекриття та почали валити стіни. Але, як виявилося, останнє було зробити не так просто – надто міцними виявилися костьольні мури. Тоді храм вирішили підірвати. У 1937 році пролунали перші вибухи, але стіни встояли. Через якийсь час провели ще декілька вибухів, остаточно довершивши справу лише напри­кінці 1938 року.
Проте, як не намагались радян­ські безбожники знищити храм, але костьол Св. Анни так не зник з карти міста. Справа у тому, що у 1925 році польській громаді передмістя Гречани дозволили відкрити на католицькому цвин­тарі капличку, й коли був зруй­нований проскурівський костьол, то функції парафіяльного храму стала виконувати гречанська капличка. Вона перейняла ім’я Св. Анни та зберігає його до нині.