Цей день в історії Хмельниччини: 15 березня

15 березня 1999 року Кабінет міністрів України затвердив Комплексну програму розвитку Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець». Метою програми було збереження історико-архітектурного середовища заповідника. І також визначене фінансування програми з обласного бюджету та позабюджетних коштів, зокрема у 1999 році 2211 тисяч гривень, у 2000 році - 2548 тисяч гривень, у 2001 році - 2585 тисяч, у 2002 - 2005 роках - 5525 тисяч гривень. Після затвердження за поданням Держбуду України Замковий міст включено до списку 100 пам'яток світу, яким загрожує руйнація і опікується ним міжнародний фонд в Нью-Йорку. За рахунок коштів Держбуду України Київський інститут НДІТАМ опрацював «Перспективну програму консерваційних і реставраційних робіт по комплексу Старого і Нового замків» на 11 років.

15 березня 20019 року в Полонному відбулося відкриття меморіальної дошки загиблому учаснику бойових дій Максиму Свінціцькому. Її встановили на фасаді школи, де Максим навчався. Військовослужбовець помер 15 березня 2018 року, коли їхав до місця несення служби у потязі «Хмельницький – Лисичанськ». Після ротації він повертався на передову...

Максиму було всього 22 роки. Фото: з фейсбуку

15 березня 2014 року хмельницькі педагоги «пов’язали» ланцюгами миру усі під’їзди до міста. Всіх, хто в’їжджав у Хмельницький, чи виїжджав із нього зустрічали жовто-блакитні прапори, стрічки та плакати з написами «Україно, єднаймося!». Так сотні педагогів з різних шкіл міста, району та області, об’єдналися у живий ланцюг дружби і єдності заради спокою і миру на планеті. Загалом акція зібрала понад чотири сотні педагогів і тривала до двох годин.

Сотні педагогів з різних шкіл міста, району та області, об’єдналися у живий ланцюг дружби і єдності. Фото: з архіву

15 березня 1941 року центр області було перенесено з Кам’янця-Подільського до Проскурова. На підставі постанови Раднаркому СРСР, ЦК ВКП(б), Раднаркому УРСР та ЦК КП(б)У. Таким чином, протягом березня-квітня 1941 року до нового обласного центру переїхали всі обласні державні і партійні установи. Проте, до початку війни не встигли перебратись деякі обласні установи і заклади, як наприклад театр, бібліотека та інші.

Проект Центральної площі Проскурова, 1937 рік.

До речі, Проскурів міг би стати обласним ще у 1937 році, як такий, що розташований на перетині залізничних та шосейних шляхів i має центральне географічне положення в регiонi. Але, виявилось, що у місті фактично не було адміністративних будинків та не відповідала статусу адміністративного центру забудова та благоустрій міста. Тому вже у 1941 році після отримання статусу обласного центру, виконком Проскурівської міської ради, видав 14 квітня 1941 року постанову №1: «Про утримання в санітарному та впорядкованому стані вулиць, майданів і садиб міста». Постанова набувала чинності з дня оголошення, а винних за її порушення передбачалось карати штрафом до 100 карбованців або примусовою працею до одного місяця.