Чорний Острів – маленький Париж

З девізом „Відродимо малі міста – відродимо Україну!” у червні цього року в обласному центрі зареєстрована нова громадська організація. Її мета – реставрувати стародавній Чорний Острів у межах історичного плану, як місто-острів: з під’їзними шляхами з трьох напрямків, в’їзними брамами, мостами, вузькоколійкою через озеро з боку залізниці, із збереженням історичного рельєфу, стародавнього мощення доріг і тротуарів. Крім того, автор концепції член Національної Спілки художників та Спілки дизайнерів України, голова правління громадської організації „Відродження Чорного Острова” Леонід Коваленко запевняє, що створення потужної інфраструктури для обслуговування запланованих об’єктів надасть нові робочі місця та підвищить соціальний рівень життя тутешніх громадян.
Доленосними для Чорного Острова виявилися графи Пшездецькі, яким ці землі передавалися з покоління в покоління. На території свого маєтку вони у XVIII столітті збудували розкішний палац. Два його крила сполучалися між собою переходом. В одному – родина відпочивала,  в іншому –  організовувала прийоми і бали. З будинку один із виходів вів у внутрішній двір, який виходив до ставу. А посеред нього майорів острівець – улюблене місце відпочинку тутешніх домочадців. Неподалік збудували костел, який сполучався з садибою підземним переходом. Паничі щоранку крокували ним до костелу ¬– молитися. Кажуть, що остання власниця маєтку графиня Софія, незадовго до смерті, розпорядилася закопати тут срібний родинний посуд.
За словами Леоніда Коваленка, всередині палац прикрашали розкішні полотна, і не якісь там репродукції, а оригінали робіт славетних художників. Була тут і бібліотека, яка налічувала понад 10 тисяч книг. Леонід Глібов, працюючи в Чорноострівському училищі, частенько заїжджав до маєтку, аби погортати ту, чи іншу книгу. „За переказами, – розповідає художник, – якось під час званого прийому байкаря у шляхетній родині, між ним і Карлом Пшездецьким відбулася якась таємна розмова. Про що у ній йшлося, назавжди залишиться загадкою. Проте після тієї розмови Глібов став персоною нон грата у панському маєтку. А невдовзі, взагалі, назавжди покинув Чорний Острів”.
Ще одна видатна особистість, яка побувала на Чорноострівській землі  – композитор Ференц Ліст. У ті часи багатії, вирушаючи у неблизьку подорож, керувалися так званим путівником. У ньому зазначались місця, де подорожуючий міг перепочити та змінити коней. Дорогою до Санкт-Петербургу композитор зупинився саме у володіннях Пшездецьких. Ференцу Лісту настільки сподобалося тут, що він гостював на Поділлі тиждень...
Є що згадати і нащадкам переповісти. Але у наші дні від колишньої чорноострівської величі залишилися лише легенди, а саме провінційне містечко губиться на тлі десятків і сотень подібних. У садибі Пшездецьких тривалий час знаходилася загальноосвітня школа. Сьогодні у цьому приміщенні діє музична школа для дітей. Костьол в роки революції перетворили на склад, а згодом – на будинок культури. Відновити його вдалося лише у 1992 році.
„Для того аби втілити у життя моє дітище, не потрібні спонсори, які бажають дати тисячі і одразу ж отримати прибуток. Це має бути клопітка виважена робота людей, які готові вкласти великі фінанси, працю і душу. У Польщі живуть нащадки Пшездецьких, можливо, вони допоможуть”.
Задуми у Леоніда Вікторовича грандіозні: реставрувати сам палац та стародавню ратушу „Гостинний двір”. Облаштувати прилеглі території та музей історії міста. Провести комплекс гідротехнічних робіт по очищенню та поглибленню каскаду ставів. Відбудувати підвісний міст, що веде до острівця, альтанку, мармурові сходи, фонтани, набережну, причали, пляжі, кювет і курзал. Відкопати підземні ходи для включення їх до екскурсійного маршруту. Кінцева мета проекту – повернення Чорному Острову статусу історично-культурного центру Хмельниччини, перетворення його в центр туризму та відпочинку. А ще, тут планується проведення музичних фестивалів і міжнародних конкурсів ім. Ф. Ліста, а також регулярні ярмарки на всіх вулицях та  – ретробали в палаці Пшездецьких.