Цей день в історії Хмельниччини: 13 серпня

У 1996 році 13 серпня у Кам'янці-Подільському вирішували питання реставрації Замкового мосту. Фото: з архіву

Від давнини до сьогодення про людей та події.

13 серпня 1898 року газета «Киевлянин» повідомляла про особливості лікування у Славуті та її чудодійні хвойні ліси. В повідомленні видання йшлося: «В маєтку князя Роман Сангушка нараховується 60 тисяч десятин земельних угідь, з яких тільки під лісом зайнято понад 39 тисяч десятин. Величезні масиви мішаного і особливо соснового лісу створили сприятливі кліматичні умови для лікування хворих на легені. На березі річки Горинь у чудовому сосновому бору князь Роман Сангушко побудував у 1872 році кумисолікувальний заклад, який почав працювати в 1877 році».

На той час «Славутський курорт» — так називали його люди, був єдиним подібним лікувальним закладом у Правобережній Україні. Свого часу тут проходила лікування Леся Українка. В місцевому історичному музеї зберігається світлина, на якій поетеса перебуває в оточенні лікарів та пацієнтів місцевого кумисолікувального закладу.

Свого часу в кумисолікувальному закладі проходила лікування Леся Українка. Фото: з архіву

У 1996 році 13 серпня у Кам’янці-Подільському за участю київських фахівців Ольги Пламеницької та Георгія Фукси відбулася нарада з питань ліквідації аварійного стану Замкового мосту та його реставрації. Однією з причин її проведення стало те, що в 1996 році обвалився шмат скелі під мостом. До 1996 року мостом займалися українські мостобудівники і реставратори. Вони довго досліджували міст і встановили, що бічні мури мосту деформуються, і цей процес прогресує.

За підсумками наради у квітні 1998 року розпочали комплексне інженерно-технічне дослідження мосту. Його провела робоча група у складі завідувача відділу реставрації пам'яток архітектури НДІТІАМ Ольги Пламеницької, завідувача відділення Варшавського науково-дослідного інституту доріг і мостів, доктора-інженера Януша Римші. Дослідники оглянули споруду зовні, проникли в її середину через спеціально зроблені шурфи. З'ясувалося, що всі елементи мосту, крім пілонів, є гостроаварійними. Прогнозуючи, чим загрожує така ситуація, експерти зазначили: «Відшарування бічних мурів перепинити неможливо. Аварія неминуча й полягатиме у зсуненні їхнього масиву й обрушенні мосту. Це спричинить втрату унікальної в Європі пам'ятки, втрату міської комунікації, погіршення екологічної та гідрологічної ситуації в місті, людські жертви».

До речі, про аварійний стан мосту почали говорити ще у 1911 році. Про це свідчить листування губернської влади з царським урядом, в якому йшлося про необхідність негайного капітального ремонту мосту. Але тоді до ремонту так і не приступили. Загалом вік Замкового мосту українські та польські науковці рахують з 2 століття нашої ери, вважаючи міст найстаршим у Центрально-Східній Європі. Та попри історію та значення пам'ятки вона досі в аварійному стані.

Замковий міст, зображений архітектором Жаном Анрі Мюнцем, 1781 рік. Фото: wikipedia.org

13 серпня 2011 року у Хмельницькому п’яний студент зіпсував диво-писанку. Її створили художники з села Самчики Старокостянтинівського району. Чотириметрова диво-писанка мала представляти місто у столиці на Параді вишиванок 24 серпня, на День Незалежності України. Студент профтехучилища зіпсував її своїми написами, вандалізм побачили патрульні, які чергували у центрі.

Нині велетенська писанка зберігається в Самчиках. Фото: з архіву

В архівах збереглося фото, датоване 13 серпня 1919 року. На ньому - оркестр команди другого корпусу УГА в Проскурові. Нагадаємо, 29 липня 1919 року четверта бригада УГА разом з частинами УНР переможно вступила у Проскурів. Українські військові парадним маршем пройшлася вулицями міста та рушила до Гринівців, де наштовхнулася на опір противника. Станом на 30 липня під контролем галичан були всі переправи через Бужок: від Ярославки до Орлинців, а західніше переправи контролювали Українські Січові Стрільці.

Оркестр команди другого корпусу УГА в Проскурові. Фото датоване 13 серпням 1919 року. Фото: tsdavo.gov.ua

Науковець Валерій Дячок у своїй праці «Устим Кармалюк (Карманюк) та розбійництво на Поділлі: конкретно-історичний та джерелознавчий аспекти» пише, що 13 серпня 1814 року Устима Карманюка та його спільника Хрона в складі 111 осіб було відправлено, у відповідності до розпорядження Херсонського військового губернатора Дюка-де-Рішель’є, в Крим для проходження служби в одному з розташованих там полків. Але вже з першого ж тракту в Панівцях (7-8 кілометрів від Кам’янця-Подільського) вони здійснили втечу. Причому, до Карманюка та Хрона приєдналися ще три дезертири - Коночивчук, Когут та Лебедчук. Пробравшись до лісів поблизу села Головчинців, оновлена ватага, озброївшись дрюками, розпочала нові напади на жителів навколишніх сіл

Також дата 13 серпня фігурує у ще одному епізоді, пов’язаної з Кармалюком. Так, в ніч з 12 на 13 серпня 1835 року Устим Карманюк з ватагою здійснив останню гучну справу – напад на посесорку (а не поміщицю, як стверджується в багатьох краєзнавчих творах) Магдалену Паплінську, яка лише за 3-4 доби до нападу прибула в Красносілку. Слідством було встановлено, що напад здійснювали троє людей, одягнених по-шляхетськи, та троє євреїв (насправді четверо). Вони зачинили Паплінську разом з неповнолітніми донькою та сестрою в коморі, туди ж зібрали дворових селян, погрожуючи всім смертю, якщо будуть кричати. За свідченням селянки Федори Гурмової, коли Паплінська почала благати, щоб грабіжники залишили їм хоч що-небудь з одягу, один з нападників - вдарив її прикладом рушниці в груди.

Під час грабунку була розбита валіза, внаслідок чого розсипалися гроші. Нападники, включно з тими, хто перебував на варті, залишивши навіть зброю, кинулися їх збирати. Скориставшись цією нагодою, Паплінська з сестрою вибігла надвір і покликали на допомогу.