Цей день в історії Хмельниччини: 20 вересня

20 вересня 1920 року частини Дієвої армії УНР вступили в Сатанів. Козак 6-ї гарматної бригади 6-ї Січової дивізії Армії УНР Віктор Ржевуцький залишив спогад про останній наступ Армії УНР восени 1920 року. Цей спогад переповів Роман Коваль у книзі «Багряні жнива Української революції»:

Увійшли до Сатанова. Населення щиро вітало рідне військо. Був теплий осінній день. Батарея, в якій служив Віктор Ржевуцький, піднімалася крутою вуличкою до церкви. Поруч гарцювала кіннота Мазепинського полку. А крізь розчинені двері церкви линули сумні співи. Віктор побачив дві труни з білих дощок. У них покоїлися тіла кіннотників-мазепинців. Коло покійників клопоталися дівчата в білих сукнях. Із заплаканими очима вони заквітчували домовини. Панахиду відправляв військовий панотець. Відправляв українською мовою. Віктор давно не був у церкві. Прості й зрозумілі слова священика глибоко западали в душу. Вся його істота пройнялася глибокою повагою до цих «лицарів-небіжчиків, що принесли два таких великих дари на олтар Батьківщини — два своїх життя». Зворушила Віктора й щирість дівчат, які, очевидно, не знали навіть імен козаків-мазепинців, не знали, хто вони і звідки. Але прощали їх в останню дорогу як рідних.

З 20 по 21 вересня 1938 року в Проскурові за рішенням «трійки» НКВС розстріляно 378 подолян за участь у так званій «Польській військовій організації». З них 64 мешканці станції Гречани. Виконуючи рознарядку щодо знищення антирадянських елементів органи НКВС проводили так звані «чистки». Найбільш драматично складалася доля педагогів ліквідованих шкіл. Зокрема у Городоцькому районі, в цей період закрили 17 польських шкіл, педагогів арештували. Після перевірки Славутської польської семирічки комісія зробила висновок, що вчителі школи «проводили націоналістичну роботу серед батьків та інших жителів міста». Директора школи після цього було звільнено з роботи, заарештовано, звинувачено у контрреволюційній діяльності і засуджено до трьох років ув'язнення у таборі. Його наступника за таким же звинуваченням було засуджено до найвищої міри покарання – розстрілу.

У 1991 році невдачею завершилася перша спроба демонтувати пам’ятник Леніну на центральному майдані Кам’янця-Подільського. Тому ще близько року Ленін простояв, оточений дерев’яним парканом. Прибрати його з площі вийшло тільки 18 серпня 1992 року, 9-тонний пам’ятник зняли з червоного п’єдесталу та відправили на зберігання в КАТП-222808 (нині КП «Спецкомунтранс»), де вона досі зберігається як комунальна власність міста. У 2002 році місцевим комуністам вдалося домогтися згоди депутатів на відновлення демонтованого пам’ятника в сквері Васильєва. Але до цього часу ніхто цим так і не зайнявся.

Кам'янецький міст «Стрімка лань» здобув всеукраїнську славу як міст атракціонів. Так, 20 вересня 1996 року тут розпочало роботу шоу «Вільний політ»: охочі, заплативши гроші, можуть стрибнути зі значної висоти у каньйон Смотрича з допомогою обладнання всесвітньовідомої асоціації «BUNGEE JUMPING» (США). Перший пробний стрибок здійснив організатор атракціону Петро Олендра. Подивитися на вільний політ з моста чи й самому здійснити його виявило бажання чимало відомих в Україні людей .

У 2011 році подолянин став переможцем Марафону Миру. На 31-му Московському міжнародному Марафоні Миру першим здолав дистанцію 42 кілометри 195 метрів Олександр Матвійчук. Для цього йому знадобилося 2 години 17 хвилин 27 секунд.