Цей день в історії Хмельниччини: 10 жовтня

Цього дня народився проскурівчанин, без якого можливо ми б не побачили багатьох супергероїв. Наприклад, Бетмена чи Супермена. Його звати Яків Лейбовиць. Про це пише місцевий історик і краєзнавець Сергій Єсюнін у статті «Проскурівчанин Джек Лейбовиць — всесвітньовідомий видавець коміксів».

За її текстом, Яків Лейбовиць народився у Проскурові 10 жовтня 1900 року. Як більшість тогочасних єврейських сімей Поділля родина Лейбовиців емігрувала у США. Тоді Якову було 10 років. Він з родиною переїхав у Нью-Йорк та оселився в єврейському кварталі Нижнього Іст-Сайду. Тоді ж Яків став Джеком, а його мати Міндл — Мінні, вітчим Юліус — Джуліусом.

Ще у старшій школі Джек Лейбовиць почав працювати помічником бухгалтера на швейній фабриці. А у 1925 році він закінчив Нью-Йоркський університет. Саме цей фах привів молодого Джека у 1929-му на роботу до видавця Гаррі Доненфельда. У 1931 році Гаррі та Джек створили видавництво «Independent News». Тоді комікси не були основним напрямком видавництва, але Джек Лейбовиць зрозумів їх перспективність та запропонував Доненфельду створити дочірню компанію «Detective Comics Incorporated» (DC), яка б займалася створенням і виданням коміксів.

Згодом Лейбовиць став одноосібним власником і керівником видавництва, а також — його головним редактором. Він найняв здібних сценаристів і художників та почав видавати журнали коміксів персонажі, яких згодом стали відомими в усьому світі: Супермен, Бетмен, Жінка-кішка, Пісочна людина, Диво-жінка, Флеш, Аквамен, Шазам, Зелена стріла, Джокер, Лекс Лютер та інші.

Згодом Джек Лейбовиць продав «DC» кінокомпанії «Warner Bros. Entertainment», сам став членом ради компанії й пропрацював там до 91 року. Помер легендарний видавець 11 грудня 2000 року, відзначивши перед тим столітній ювілей.

Яків Лейбовиць народився у Проскурові 10 жовтня 1900 року. Фото: en.wikipedia.org 

Сатанівський Свято-Троїцький монастир свого часу перетворився на місце тортур. З 1707 року до 1793-го ним володів уніатський чернечий орден Святого Василіана, який обрав цей монастир місцем для довічного ув’язнення монахів. А саме тих, які отримали вирок бути похованими живцем. Про це пишуть дослідники Віктор і Володимир Морози у статті «Релігійне життя на Поділлі (від найдавніших часів до кінця ХХ століття)».

Наприклад, 10 жовтня 1775 року в келії Свято-Троїцького монастиря замурували ієромонаха Філімона Вітошинського. Йому лише залишили віконечко для передачі їжі.

«У монастирі за вироками інквізиції також практикувалися безстрокові ув’язнення в сирі підземелля, розміщення обвинувачених в домовинах, які залишали у церковних льохах поряд домовин з покійниками, приковування винних ланцюгами до стін таких підвалів. А після повстання 1768 року підвали монастиря були заповнені повстанцями, приреченими на голодну смерть», — зазначають науковці.

Сатанівський Свято-Троїцький монастир свого часу перетворився на місце для тортур. Фото: з архіву редакції

10 жовтня 1819 року у Меджибожі відкрили перший музей. Його розташували у стінах фортеці, при повітовому шляхетському училищі.

За словами краєзнавця Ігоря Западенка, для облаштування цього навчального закладу тогочасний власник Меджибожа князь Адам Єжи Чарторийський передав у довічне користування йому замок. А також — 500 томів з родинної бібліотеки в Пулавах і започаткував музей. Нині достеменно не відомо, з чого тоді складалась експозиція музею, адже все було знищено у радянські часи. Однак з тогочасних газет і подібних музеїв, які працювали на території Поділля, можна зробити висновок, що вони суттєво відрізнялись від звичних нині експозицій. Зазвичай там були реліквії видатних людей, твори мистецтва та різні чудернацькі речі. 

Історик Віталій Рендюк у статті «Скарги поміщика Арсенія Косякова як про аграрний рух села Шустовець Кам’янецького повіту другої половини 1907 року» зазначає, що 10 жовтня 1907 року з канцелярії Подільського губернатора до Києва було відправлено детальний звіт про розслідування підпалів в економії Арсенія Косякова. З’ясовано, що там 23 вересня згоріли дві скирти соломи і полови на суму 750 карбованців. Солома була застрахована у Варшавському страховому товаристві 500 карбованців.

Також правоохоронці дізналися, що причиною пожежі став умисний підпал. У канцелярії Подільського губернатора запевняли, що підпал вчинили місцеві селяни з метою помсти. Спалена солома належала працівникам економії та селянам, які не підтримали страйків і протестів влітку 1906 року. Натомість скирти соломи, які належали суто поміщику, ніхто не чіпав.

10 жовтня 2017 року Національний банк України випустив номіналом у п’ять гривень ювілейну монету «80 років Хмельницькій області». На її аверсі розміщено композицію, яка символізує область: вгорі зображено символ мирного атома, а під ним — замок Острозьких у Старокостянтинові, церква святого Миколая на території Меджибізької фортеці, символічний букет із сільськогосподарської продукції та кормозбиральний комбайн. На реверсі монети зображений герб Хмельницької області та напис «Хмельницька область заснована у 1937 році».