ye-logo.v1.2

Проскурів неофіційний: у Хмельницькому презентували книгу спогадів про місто

Історія 1606
«Ми сподіваємося на багатотомність цього хрестоматійного видання», - каже Володимир Захар
«Ми сподіваємося на багатотомність цього хрестоматійного видання», - каже Володимир Захар'єв. Фото: автора

Упорядники видання зазначають, що книга матиме продовження у кількох томах.

У Хмельницькому презентували без перебільшення цінне за своїм змістом видання краєзнавчого спрямування «Дух їхнього часу або Проскурів неофіційний», у якому зібрані мемуарні записи та спогади учасників і свідків подій часів, коли Україна була під чужинською окупацією. У книзі представлено мемуари і спогади 15 свідків та учасників подій, які жили або перебували у Плоскирові-Проскурові у XVI-першій половині ХХ століттях до 1954 року, коли його перейменували у Хмельницький.

Упорядники книги - лауреат міської краєзнавчої премії імені Михайла Орловського археолог Володимир Захар’єв (із Ватралів) і хмельничанин Віталій Свінц витратили не один місяць, щоб зібрати в один том найпромовистіші спогади про місто.

Книга має майже дві сотні сторінок, де, окрім текстів, опубліковані близько сотні кольорових ілюстрацій. Її назва, каже Володимир Захар’єв, не випадкова.

«Я не одну безсонну ніч думав над нею, – розповідає краєзнавець, журналіст за освітою і письменник Володимир Захар’єв, який після віднайдення у Карпатах коріння свого роду додав до прізвища колоритну прикладку – із Ватралів. – Адже вона, перш за все, мала бути толерантною і не сухою, бо ж пропонуємо читачам не наукові публікації, а мемуарні записи та спогади учасників і свідків подій часів, коли Україна була під чужинською окупацією. Адже сучасникам треба добре знати минуле не лише з офіційних документів, якими наповнені архіви, котрі сформовані з ініціативи царського уряду і доповненні тим, що пропустили туди більшовицько-комуністичні цензори. Ми не придумали велосипед. І хоч скористалися чужим досвідом, але поставили перед собою глобальнішу мету – знайти чим побільше оригіналів спогадів або їхніх перекладів, вибрати з них найголовніше, переглянути купу ілюстрацій, щоб вмістити у книгу найкраще».

Гортаючи сторінки видання «Дух їхнього часу або Проскурів неофіційний» якраз можна відчути той дух і в дорожніх записах, історичних описах, спогадах, в художніх творах і навіть у листах. Так, своєрідною предтечею основної частини книги стали витяги з дорожніх записів дипломата та мемуариста Еріха Лясоти, відправленого Римським імператором Рудольфом ІІ до запорожців у 1594 році, «Щоденника подорожі, яку я здійснив у роки 1670,1671,1672… через Королівство Польське» мандрівника Ульріха фон Вердума та повний текст дослідження священика Михайла Орловського «Історичний опис міста Проскурів Подільської губернії».

Також у виданні можна знайти спогади видатного нотаріуса тих часів Колоколова, «Нотатки з історії м. Проскурова» сина керівника міської поліції Білавенцева. До речі, ці ж спогади подаються і українською мовою у перекладі хмельничанина Валентина Бендюга.

Упорядники книги - лауреат міської краєзнавчої премії імені Михайла Орловського археолог Володимир Захар’єв і хмельничанин Віталій Свінц витратили не один місяць, щоб зібрати в один том найпромовистіші спогади про місто

«Емоційних опис стану та характеру міста кінця ХІХ століття, співіснування міщан і військових, викладені у повісті Олександра Купріна, - розповідає про зміст видання Володимир Захар’єв. - Хоча це і не документальний, а художній твір, він створений на основі пережитого письменником».

Про те, який слід у долях залишило перебування у Проскурові, йдеться також у спогадах генералів та військових полковників, у «Щоденниках і спогадах» однієї з доньок видатного лікаря і Сергія Полозова Наталії. Учителька Наталія Дорошенко-Савченко детально описала початки національної революції на Проскурівщині. В оповіданні-спомині «Петлюра в льожі» можемо побачити образ провідника українства в часи УНР Симона Петлюри, цілком інший від того, яким його подавали в часи радянської влади. Дружина репресованого поета Бенедикта Лившица, брат якого мешкав у Проскурові і працював лікарем, у спогадах «Мы остались вдвоём с Кикой…»: Ленинград – Проскуров – Сосьва», показала, як страх перед репресивною машинерією сталінщини вплинув на їхню родину. Місто періоду німецько-фашистської окупації стисло, але чітко, охарактеризував простий солдат з охорони проскурівського табору військовополонених Ганс Міттерленер у листі до мами у Австрію, якого знайшов і переклав Ярослав Михайловський. А видатний лікар другої половини ХХ століття, уродженець Проскурова Олександр Бронштейн у спогадах «Шосе ентузіастів» дав розгорнену картину повоєнного міста до 4 лютого 1954 року, коли Президія Верховної ради СРСР видала Указ «Про перейменування міста Проскурова у місто Хмельницький і Кам’янець-Подільську область в Хмельницьку область».

Аби зібрати такий величезний обсяг інформації, упорядники залучили до пошуків матеріалу краєзнавців Миколу Новіцького, Леоніда Западенка, Ярослава Михайловського, Віктора Карвана.

Як зазначив Володимир Захар’єв, матеріалу зібрали надзвичайно багато, тож уже готують до друку черговий том.
«Ми сподіваємося на багатотомність цього хрестоматійного видання, - каже він. - Чому я в цьому впевнений? Бо у різних місцях планети щоденно оцифровують і викладають у всесвітню мережу дуже багато донедавна вузьковідомих творів попередників, зокрема, і вихідців з Проскурова-Хмельницького». А за підтримки міської влади та за умови видання книг коштом бюджету, вона зможе потрапити у кожну бібліотеку міста сіл територіальної громади.

Як зазначили упорядники книги, матеріалу зібрали надзвичайно багато, тож уже готують до друку черговий том

Додамо, що Володимира Захар’єва як упорядника першого тому книги «Дух їхнього часу або Проскурів неофіційний», відзначили на історико-краєзнавчій конференції приуроченій 590-річчю першої писемної згадки про Хмельницький. Краєзнавця нагородили премією обласного осередку Національної спілки краєзнавців України імені Івана Стасюка за вагомий особистий внесок в археологічні та історичні дослідження міста Плоскирова-Хмельницького та видання серії наково-краєзнавчиг книг. З-під його пера вийшли, зокрема, видовищні книги «ПлоскирівXVIII століття. За матеріалами з котловану на вул. Кам’янецькій 11/1», «Ploskyrof urbs munitа» або історія укріплень Плоскирова та їхніх досліджень». І найсвіжіша праця - якраз «Дух їхнього часу або Проскурів неофіційний». А ще він невтомлюється досліджувати місто та робити вагомі археологічні відкриття. 

Загалом, Валодимир Захар’єв є автором 23 книг про минуле Хмельниччини. Наразі він працює старшим науковим співробітником відділу охорони пам’яток Хмельницького обласного науково-методичного центру культури і мистецтв. А ще понад 10 років він відроджує пам’ять про унікальну «Миньковецьку державу» та її засновника реформатора Ігнація Мархоцького. У 2020 році він став одним з лауреатів всеукраїнської премії «За збереження історичної пам’яті» імені Леся Танюка.

Читайте також: У Хмельницькому розкопали корчму XVIII століття: про що свідчать знахідки на Староміській

 

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую