Православний мислитель і богослов із Проскурова

Він був філософом, богословом, психологом, педагогом, істориком російської філософії, літературознавцем.
Народився Василь Зеньковський 4 липня 1881 року у місті Проскурові, у дуже православній вчительській родині. Батько – Василь Васильович з 1871 року працював викладачем Проскурівського міського училища, мав чин колезького радника, а у вільний від вчителювання час виконував функції церковного старости. Мати – Лідія Степанівна була теж вчителькою, але у жіночому відділенні того ж училища. Безперечним авторитетом у сім’ї користувався дід – Василь Матвійович, який був священнослужителем Подільської єпархії. Отож, не дивно, що майбутній вчений згодом згадував: «Все дитинство моє було осяяне світлим сяйвом Церкви».
У 1882 році родина Зеньковських за службовою необхідністю переїхала із Проскурова до Ямполя Подільської губернії. Там батько отримав посаду штатного наглядача Ямпільського міського училища, а згодом й маленький Василь пішов навчатись до того ж училища. Коли хлопцю виповнилось одинадцять, батьки відвезли його до Києва, де він закінчив гімназію та історико-філологічний факультет університету Св.Володимира. Здібного до науки юнака залишили при університеті, й після дворічного наукового відрядження до Німеччині та Італії, він захистив дисертацію та став професором університету Св. Володимира. Одночасно В.Зеньковський став видним релігієзнавцем та громадським діячем православ’я, був засновником та головою Київського релігійно-філософського товариства.
У 1918 році В.Зеньковський увійшов до складу уряду Української держави гетьмана Скоропадського як міністр віросповідань. З його ініціативи у цей нелегкий час було скликано Український Собор. Він же порушив важливе питання українізації богослужіння, зокрема перекладу Біблії і богослужбових книг на українську мову. Восени 1918 року професор В.Зеньковський як почесний гість був присутній на відкритті Кам'янець-Подільського українського університету.
Революційні події змусили В. Зеньковського залишити Україну. Спочатку він перебував у Югославії, ставши професором Бєлградського університету, згодом у Чехословаччині, де за його ініціативи було відкрито Вищий педагогічний інститут у Празі, ректором якого він став. Там само, за ініціативи В.Зеньковського відбувся з'їзд православної молоді, що дав початок Російському студентському християнському рухові.
У 1927 року В.Зеньковський опинився в Парижі, де розгорнув широку наукову та релігійну діяльність серед великої православної діаспори Франції. Одночасно з викладанням у Православному богословському інституті, він організував Вищі богословські курси, заснував релігійно-педагогічний кабінет, редагував «Релігійно-педагогічний бюлетень», працював у філософсько-релігійному журналі «Путь», що у 1925-40 роках видавався у Парижі під редакцією М.Бердяєва. У 1942 році В.Зеньковський прийняв священство, не залишаючи водночас педагогічної та наукової роботи. У 1948 році захистив докторську дисертацію на тему «История русской философии». Ця праця, вперше видана у Парижі та перекладена на кілька європейських мов, вважається справжньою енциклопедією історії філософських пошуків в Росії.
Серед інших праць В. Зеньковського відзначимо – «Русские мыслители и Европа», «Проблемы воспитания в свете христианской антропологии», «Основы христианской философии», «Апологетика», численні роботи, присвячені гносеології, космології, релігійній педагогіці. Наш земляк розробив власну цілісну філософсько-педагогічну систему, яка складається з трьох розділів: гносеології, метафізики та вчення про людину. Одне з найбільших досліджень В.Зеньковського було присвячене творчості М.Гоголя, його спадщини в утвердженні високих духовних цінностей, розвитку філософської думки.
Останні роки життя В.Зеньковський присвятив православній церкві у Франції. Він був благочинним парафій Паризького округу, головою єпархіальної ради, деканом Свято-Сергієвського богословського інституту в Парижі, отримав чин протопресвітера.
Василь Васильович Зеньковський відійшов до Бога 5 серпня 1962 року, похований на російському кладовищі Сен-Женев'єв де Буа під Парижем. За останні два десятиліття, відколи було зруйновано ідеологічні бар'єри, численні роботи В. Зеньковського, у тому числі і богословські, почали видавати на батьківщині. 27 грудня 2007 року ім'я видатного земляка нарешті було увіковічене у його рідному місті – на честь богослова названа одна з вулиць Хмельницького (у мікрорайоні Книжківці).