Вітряки на обрії: яким Проскурів був 120 років тому. Історія у фото

Яким був Хмельницький п'ятдесят, сто чи навіть сто двадцять років тому? Уявлення про ті часи, безперечно, можуть дати історичні документи, а також світлини того часу. Фото, на яких можна побачити місто вдавнину, збереглися як в приватних колекціях, так і в музейних збірках. Тож сайт «Є ye.ua» вирішив, як кажуть, дістати ці світлини зі сховищ та показати читачам історію Хмельницького у фото. Наразі пропонуємо першу добірку з нашого проєкту - найдавніших зображень, наданих авторами видання «Історія міста Хмельницького в листівках» (автори Сергій Єсюнін та Дмитро Казанцев).

Найдавніші фото з краєвидами Хмельницького, а на той час Проскурова, які дійшли до наших днів, - можна побачити на поштових картках початку ХХ століття. Цим поштівкам, які друкувалися в Проскурові, та завдяки яким ми сьогодні можемо бачити, яким були вулиці й будівлі нашого міста, понад сто років.

Як розповів сайту «Є ye.ua» історик, краєзнавець, учений секретар Хмельницького обласного краєзнавчого музею Сергій Єсюнін, наразі відомо про 36 таких документальних листівок із видами Проскурова, виданих друкарським способом. Частина з них є у фондах Хмельницького обласного краєзнавчого музею, ще частина – у приватних колекціях. Зокрема, чимало зусиль їх пошуку та вивченню присвятили краєзнавці Хмельницької міської спілки колекціонерів «Проскурівський колекціонер».

Як розповідає Сергій Єсюнін, найчастіше на цих поштівках зустрічається зображення центральної вулиці міста – Олександрівської (нині Проскурівська). Таких поштівок 10. Також є листівки із навчальними закладами, храмами (деякі з них втрачені), вулицями, промисловими підприємствами...

Поштові картки із зображеннями Проскурова історики умовно поділили на три групи за часом: видані у 1900-1904 роках, 1905-1910 та 1911-1917 роках.

«Перші поштові листівки із зображенням Проскурова з'явились на початку ХХ століття, - зазначає Сергій Єсюнін. - Започаткував їх видання місцевий книжковий магазин дворянки Яніни Яцимирської. Відомо, що Яцимирська вирішила зайнятись книжковою торгівлею наприкінці ХІХ століття. Вона придбала невеличкий одноповерховий цегляний будинок на вулиці Олександрівській, 5 (нині Проскурівська) та подала документи на оформлення відповідного дозволу. Свідоцтво на право торгівлі вона отримала 10 листопада 1900 року й приблизно у цей же час вирішила започаткувати видання листівок з видами міста».

Отож, сьогодні сайт «Є ye.ua» розповість про 7 найдавніших з проскурівських поштівок, на яких - Проскурів того часу.

Проскурів на поштових листівках у 1900 – 1902 роках

За словами Сергія Єсюніна, однією з перших вийшла серія з трьох поштівок – тонованих, на мармурованому тлі. Вони надруковані в період до 1902 року і є одними з найдавніших зображень Проскурова.

Вид на село Заріччя (нині мікрорайон Зарічанський)

На одній з найдавніших поштівок можна побачити один із найбільших нині мікрорайонів міста – Зарічанський. А тоді, як зазначає Сергій Єсюнін, це було окреме село Заріччя. Цікавинкою цього зображення є вітряки, які можна побачити на самісінькому горизонті (приблизно там, де нині проспект Миру). Зроблене фото з боку греблі, де нині міст через Південний Буг.
 

На одній з найстаріших проскурівських листівок на самісінькому горизонті (приблизно там, де нині проспект Миру) можна побачити вітряки. Фото: надане авторами видання «Історія міста Хмельницького в листівках» (автори Сергій Єсюнін та Дмитро Казанцев)

Вид на вулицю Олександрівську (нині Проскурівська)

На другій поштівці, надрукованій до 1902 року, - початок вулиці Олександрівської (нині Проскурівська). Тут можна розгледіти багато людей і кінний екіпаж. Історики припускають, що на фото могли зафіксувати приїзд у місто губернатора, або генерал-губернатора. У архівах записів про це не збереглося, то ж точно сказати, що це була за подія, важко.

Це найдавніша світлина вулиці, яка сьогодні має назву Проскурівська. Фото: надане авторами видання «Історія міста Хмельницького в листівках» (автори Сергій Єсюнін та Дмитро Казанцев)

Костел Святої Анни (до перебудови). Храм знищений більшовиками

Третя з найдавніших проскурівських поштівок – із зображенням костелу Святої Анни. На ній ми бачимо храм, якого, на жаль, вже немає. Свого часу костел височів в історичній частині міста - неподалік від нинішнього головного входу в центральний міський парк імені Чекмана (вулиця Староміська). Як розповідає Сергій Єсюнін, костел більшовики знищили у 30-х роках ХХ століття: спочатку розібрали, а те, що залишилось – висадили у повітря. Ця поштівка унікальна тим, що на ній ми бачимо, яким був костел ще до його перебудови, яку здійснили на початку ХХ століття.

Третя з найдавніших проскурівських поштівок – із зображенням костелу Святої Анни, якого, на жаль, вже немає. Фото: надане авторами видання «Історія міста Хмельницького в листівках» (автори Сергій Єсюнін та Дмитро Казанцев)

Проскурів на поштових листівках до 1904 року

Далі, як розповідає Сергій Єсюнін, до 1904 року, в магазині Яцимирської були видані ще чотири листівки. На двох із них вказано видавця.

«Об'єднує всі сім перших листівок однотипний адресний бік та однакове виконання текстування (шрифт, російська та французька мови) і вільне місце на стороні із фотозображенням. Також гадаємо, що Яцимирська використовувала для видання своїх листівок фотографії місцевих фотографів. Принаймні, на одній листівці її магазину вказане прізвище відомого проскурівського фотографа Герша Голованевського», - зазначає Сергій Єсюнін.

Вид на Проскурів з боку Південного Бугу

Отож, наступна поштівка – із зображенням виду на місто: з греблі (нині міст на Південному Бузі) на Проскурів (зараз тут зупинка «Юність»).
 

Такий вид мав Проскурів з боку Південного Бугу. Фото: надане авторами видання «Історія міста Хмельницького в листівках» (автори Сергій Єсюнін та Дмитро Казанцев)

Промислові гіганти Проскурова - цукровий завод та паровий млин, а також казначейство

Ще одна світлина – свого роду колаж, на якому - цукровий завод, паровий млин та казначейство.

Цукровий завод та паровий млин – обидва підприємства Соломона Маранца, зведені у Проскурові наприкінці ХІХ століття. Як розповідає Сергій Єсюнін, промисловець Маранц на той час здружився з графом Каролем Пшездецьким, який володів селами у Чорноострівській волості. Вісім з них Соломон Маранц взяв в оренду й почав вирощувати буряк. Його продавав цукровому заводу Пшездецького. А у 1889 році Маранц викупив у графа це підприємство та перевіз у Проскурів. Таким чином у нашому місті в 1891 році запрацював цукровий завод, будівлю якого на вулиці Заводській розібрали кілька років тому. Наприкінці ХІХ століття це було найбільше промислове підприємство у Проскурові, яке за рік виробляло орієнтовно 90 тисяч тонн цукру.

Наступного року, 1892-го, Соломон Маранц побудував паровий млин неподалік залізничної станції (територіально нині це також вулиця Заводська). Для Проскурова це була справжня індустріальна революція, адже до цього в місті працювали лише водяні млини. У радянські часи млин націоналізували, поруч спорудили нові виробничі корпуси і перейменували на «Проскурівський млинкрупкомбінат». У 1950-х роках підприємство мало назву крупзавод № 14, а коли до нього приєднали базу «Заготзерно» та новозбудований кукурудзокалібрувальний завод, воно отримало назву – «Хмельницький комбінат хлібопродуктів», а згодом – «Хмельницький зернопродукт». За словами Сергія Єсюніна, головний корпус колишнього млина Соломона Маранца, що зображений на старій поштівці, зберігся, але з кардинальною перебудовою фасаду.

Ще одна будівля на поштівці – колишнє казначейство, а нині – Хмельницька обласна наукова бібліотека (вулиця Героїв Майдану, 28). Сергій Єсюнін каже, що якщо уважно придивитися до будівлі, в якій розміщується бібліотека, то можна помітити, що її основу складає старий одноповерховий будинок із заокругленими високими вікнами. Споруджений наприкінці ХІХ століття для потреб Проскурівського повітового казначейства, він мав міцні стіни та рельєфний цегляний декор. У другій половині ХХ століття будівлю докорінно змінили – добудували другий поверх та заклали фасади плиткою.
 

На цій світлині – свого роду колаж, на якому можна побачити цукровий завод, паровий млин та казначейство. Фото: надане авторами видання «Історія міста Хмельницького в листівках» (автори Сергій Єсюнін та Дмитро Казанцев)

Вулиця Кам'янецька початку ХХ століття

А на наступній листівці – вулиця Кам'янецька початку ХХ століття. Локаційно, це місце біля зупинки «Либідь Плаза», перед підземним переходом.

До речі, як каже Сергій Єсюнін, Кам'янецьку можна внести до книги рекордів нашого обласного центру. Двічі. Адже, перше, це найдовша вулиця міста. Вона простягнулася на понад 7 кілометрів - від річки Південний Буг до найпівденнішої околиці Хмельницького (район Ружичної). А по-друге, це найстаріша вулиця міста. Вона існує практично з моменту становлення Плоскирова як міста (XVІ століття), через яке проходила дорога з Кам'янця на Волинь. Частина Кам'янецької дороги в межах тодішнього міста стала вулицею та на давніх планах Проскурова позначена як одна з двох існуючих магістралей міста під назвою «Поштова дорога на Кам'янець». З другої половини ХІХ століття вулиця вже фігурує як «Кам'янецька».

Зазнавши перейменувань у часи радянщини, в 1991 році їй повернули історичну назву.

Вулиця Кам'янецька початку ХХ століття. Фото: надане авторами видання «Історія міста Хмельницького в листівках» (автори Сергій Єсюнін та Дмитро Казанцев)

Проскурівська поштово-телеграфна контора

Ще одна поштова картка початку ХХ століття – із зображенням однієї з найкрасивіших будівель Хмельницького – Проскурівської поштово-телеграфної контори. Ця будівля і досі є архітектурною окрасою міста та розташована на вулиці Героїв Майдану, 64. Збереглась до наших днів практично без змін. Як розповідає Сергій Єсюнін, у ХІХ столітті Проскурівська поштова контора до початку 1880-х років розташовувалась на вулиці Кам'янецькій в районі нинішнього торгового центру «Либідь-Плаза».

«Після того, як через місто проклали залізницю, пошту перенесли ближче до неї – у невелику будівлю наприкінці вулиці Мільйонної (нині має назву Героїв Майдану) та переїзду, що веде на Дубове. Не дивно, що цей переїзд незабаром став іменуватися не інакше, як Поштовий. На початку ХХ століття будівля поштово-телеграфної контори стала замалою для ефективної роботи установи, тому на її місці швидкими темпами спорудили велику цегельну двоповерхову будівлю, яку ми бачимо на поштівці», - зазначає краєзнавець.

Наразі у цій будівлі, фасад якої зберігся без перебудов, - обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або ж, як кажуть, обласний військкомат.
 

Будівля Проскурівської поштово-телеграфної контори збереглася до наших днів практично без перебудов.  Фото: надане авторами видання «Історія міста Хмельницького в листівках» (автори Сергій Єсюнін та Дмитро Казанцев)

Матеріал створено в межах проєкту Львівського медіафоруму за підтримки ЮНЕСКО та народу Японії. Проєкт є частиною ширших зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи вираження поглядів в Україні. Автори несуть повну відповідальність за підбір і виклад фактів, що містяться в публікації, а також за висловлені в ній думки.