Вулиця Проскурівська у Хмельницькому: від гасових ліхтарів до знищених пам'яток. Історія у фото

Вулиця Проскурівська у Хмельницькому – одна з найдавніших в місті. Як стверджують історики, вона існує фактично з моменту виникнення Плоскирова - як частина давнього поштового шляху на Летичів.

Початок Проскурівська бере від вулиці Соборної. З появою у Проскурові залізниці (сталося це у 1870 році) місто зазнало відчутного поштовху в розвиток економіки, торгівлі та промисловості. Також це посприяло й розбудові самого Проскурова. Оскільки залізничну станцію і вокзал побудували на східній околиці Проскурова, то в 1871 році розробили план розширення території міста у східному напрямку. І за цим планом вулицю Олександрівську (нині Проскурівська) продовжили до вокзалу та встелили бруківкою.  

Вздовж цієї вулиці завжди вирувало життя, споруджували головні будівлі: від багатих приватних особняків – до банків, крамниць, аптек, ресторанів. І навіть на світлинах початку ХХ століття, точніше поштівках, які збереглися, цю вулицю, яка мала на той час назву Олександрівська, фіксували найчастіше. Зокрема серед 36-ти наразі відомих та описаних авторами видання «Історія міста Хмельницького в листівках» (Сергій Єсюнін та Дмитро Казанцев) вона зафіксована аж 10 разів. Тож сьогодні сайт «Є ye.ua» покаже цікаві фото однієї з найдавніших вулиць, яка стала Проскурівською у 1991 році.

На цій вулиці, добре знайомій чи не кожному хмельничанину, ще збереглися будинки побудови кінця ХІХ століття. Деякі – безповоротно втрачені. Багато перебудовано, що й не впізнати… А на фото можна побачити, якими вони були раніше.

Як розповів сайту «Є ye.ua» історик, краєзнавець, учений секретар Хмельницького обласного краєзнавчого музею Сергій Єсюнін, поштова картка, яка датується приблизно 1904 роком, зафіксувала центральну вулицю Проскурівську (тоді – Олександрівську) на самому її початку.

«Будинки праворуч збереглися до наших днів. Перший з них побудований наприкінці ХІХ століття. Первісно будівлю завершувала симпатична мансарда, проте на початку 1970-х міста років її перебудували на звичайний поверх. Другий поверх та мансарду займали готельні номери, на першому були крамниці та щіточна майстерня, а за рогом – уздовж вулиці Соборної – одне з найперших проскурівських фотоательє, яке 1894 року відкрив Давид Голованевський», - розповідає Сергій Єсюнін.

Додає, що ряд будинків ліворуч також збереглись до наших днів (правда теж з добудовами третіх поверхів). Споруджені наприкінці ХІХ століття проскурівськими підприємцями, вони мали типове використання – перші поверхи власники віддавали під крамниці, вищі – здавали під житло.

«Наприклад, перший будинок, де нині розміщений міський департамент житлово-комунального господарства, належав міщанину Соломонові Бараку. Власник був відомий тим, що у 1880-х роках привіз до міста перший сатуратор та розпочав виробництво штучних мінеральних газованих вод. Газована вода, або як її називали – «шипучка», користувалась у ті роки надзвичайним попитом, отож за декілька років Барак збагатів та збудував двоповерховий будинок на розі Олександрівської та Соборної. На першому поверсі він відкрив магазин газованих напоїв та кондитерських виробів, де крім води можна було придбати тістечка відомого у місті кондитера Франсуа. Поруч з тим магазином розмістилася одна з найкращих у місті крамниць готового плаття Лева Розенбаума. Другий поверх здавався квартиронаймачам», - розповідає історичні факти тих часів Сергій Єсюнін.

І звертає на ще цікаві «об'єкти» на поштівці.

Перший – височезний стовп із ліхтарем. Електроосвітлення на вулицях Проскурова з'явилось лише у 1911 році, отож на початку ХХ століття, коли було зроблене фото, для освітлення використовували гасові ліхтарі.

«Якщо бути точними – гасово-калильні. Принцип їх дії полягав в тому, що гас, змішаний з повітрям, під тиском подавався до пальника, де розжарював калильну металеву сітку. Сам ліхтар закріплювався на високому стовпі за допомогою кронштейну. На стовпі був влаштований дерев'яний ящичок з рукояткою всередині, від якої уздовж стовпа до ліхтаря йшов вгору дріт. Ліхтарник відкривав скриньку і, діючи рукояткою, спускав ліхтар вниз, запалював вогник, потім накачував повітря, і ліхтар з шумом спалахував яскравим білим світлом. Такий ліхтар давав світла більше ніж звичайний гасовий майже у 10 разів», - пояснює Сергій Єсюнін.

Другий цікавий «об'єкт» – уздовж вулиці рівчаки та дерев'яні містки через них. За словами Сергія Єсюніна, такими рівчаками до початку ХХ століття були обкопані всі вулиці Проскурова: «Їх призначення – відведення стічних вод, адже у місті каналізації на той час не існувало. Для безпечного руху гужового транспорту, рівчаки обмежували стовпчиками, а для пішоходів влаштовували місточки. Проте, все одно траплялись прикрі випадки, коли в рівчак падали люди… Ну а найголовніша незручність – неприємний запах від стічних вод, які час від часу застоювались у рівчаках».

Поштова картка, датована приблизно 1904 роком, зафіксувала центральну вулицю Проскурівську (тоді – Олександрівську) на самому її початку. З цікавинок, які бачимо на ній, - високий стовп з гасовим ліхтарем та рівчаки вздовж вулиці для відведення стічних вод. Фото: надане авторами видання «Історія міста Хмельницького в листівках» (Сергій Єсюнін та Дмитро Казанцев)
 

А ця поштівка надрукована на кілька років раніше - до 1902 року. І це найдавніша світлина вулиці, яка сьогодні має назву Проскурівська. Фото: надане авторами видання «Історія міста Хмельницького в листівках» (автори Сергій Єсюнін та Дмитро Казанцев)

Ця світлина вулиці зроблена вже в період з 1911 по 1917 роки. Фото: надане авторами видання «Історія міста Хмельницького в листівках» (автори Сергій Єсюнін та Дмитро Казанцев)

Ця світлина також зроблена вже в період з 1911 по 1917 роки. Праворуч бачимо будинок Людвіга Дєрєвоєда, який мав найкращу аптеку в місті. Згодом тут були розташовані служби “Укртелекому” (Проскурівська, 13). Фото: надане авторами видання «Історія міста Хмельницького в листівках» (автори Сергій Єсюнін та Дмитро Казанцев)

А це будинок з червоної цегли (Проскурівська, 7), побудований у 1903-1905 роках купецькою родиною Журавльових. Колись тут діяв перший та найкращий гастрономічний магазин Проскурова. Фото: надане Хмельницьким обласним краєзнавчим музеєм

Знову Проскурівська, 13. Фото зроблене до 1917 року. Будинок Людвіга Дєрєвоєда, власника аптеки. До слова, аптека займала весь перший поверх, тут була «кокторія» (приміщення для фармацевтичних робіт), «трав'яна кімната» (сушарня лікарських рослин), «рецептурна кімната» (для оформлення замовлення й придбання ліків). Фото: надане Хмельницьким обласним краєзнавчим музеєм

А це будинок на Проскурівській 47, відомий нині як обласний художній музей. Фото зроблене до 1917 року. Тут діяло проскурівське відділення Павденно-Російського банку, а в крилі вздовж Проскурівської - готель "Венеція". Фото: надане Хмельницьким обласним краєзнавчим музеєм

Будинок Берлянта, який радянські військові висадили в повітря у 1941 році. Нині на цьому місці Ангел Скорботи. Фото: надане Хмельницьким обласним краєзнавчим музеєм

Архівний малюнок готелю «Континенталь», Проскурівська 56. Це був один з найкращих готелів у місті на початку ХХ століття. Нині тут розміщені установи та організації. Фото: надане Хмельницьким обласним краєзнавчим музеєм

Ця будівля, що на Проскурівській 79, колись була готелем. Згодом тут розташувалося музичне училище. Будівля зазнала пожежі у листопаді 2024 року. Фото: надане Хмельницьким обласним краєзнавчим музеєм

Таким був свого часу залізничний вокзал у Проскурові. Світлина 1918 року. Фото: надане Хмельницьким обласним краєзнавчим музеєм

Нині Проскурівська - місце пам'яті про Героїв, які віддали життя за Незалежність країни у часи Революції гідності та війни з росією... Фото: з архіву редакції

Матеріал створено в межах проєкту Львівського медіафоруму за підтримки ЮНЕСКО та народу Японії. Проєкт є частиною ширших зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи вираження поглядів в Україні. Автори несуть повну відповідальність за підбір і виклад фактів, що містяться в публікації, а також за висловлені в ній думки.

Читайте також: Як у Хмельницькому з'явився парк біля Південного Бугу. Історія у фото