Вулиця Шевченка у Хмельницькому: про перший пам'ятник Кобзареві й таємницю його зникнення. Історія у фото

Від вулиці Свободи до Трудової у Хмельницькому пролягає вулиця Шевченка. Цікаво, що свою назву вона отримала понад сто років тому – ще у 1919-му. І саме на цій вулиці через 40 років, у 1959, встановили й перший в місті пам'ятник Кобзареві. Розмістили його поблизу перехрестя зі Старокостянтинівським шосе. Сьогодні той пам'ятник на Шевченка можна побачити лише на світлинах, адже вулиця, яка колись була бульваром, зазнала кардинальної перебудови, а монумент, який височів там 22 роки, прибрали.

Отож, до 211-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка, розповімо про історію вулиці, названої на його честь, першого в місті пам'ятника Кобзареві й те, чому він зник та версію, де його згодом встановили.

Як розповіла сайту «Є ye.ua» Вікторія Папонова, провідний зберігач фондів музею історії міста Хмельницького, пам'ятник Шевченку на вулиці Шевченка простояв усього два десятки років. І, можливо, «дожив» би на тому місці й до наших днів, якби не грандіозна перебудова вулиці…

Нині ми вулицю Шевченка знаємо як жваву, на шість смуг, транспортну дорогу. Одначе, зазначає Вікторія Папонова, так було не завжди. Зокрема, до 1981 року це була затишна вулиця, яка більше нагадувала бульвар – з зеленими насадженнями посеред двох транспортних смуг, однією з яких автівки рухалися в бік залізничного вокзалу, а іншою – в протилежний.

За історичними даними, вулиця з'явилася після того, як через Проскурів проклали залізницю і в 1871 році відкрили вокзал. Назвали її відповідно - Велика Вокзальна.

Як розповідає Вікторія Папонова, Велика Вокзальна із моменту її створення була задумана як бульвар із зеленим острівцем посеред вулиці. Тож її розбили на ділянки та засадили деревами і кущами. А в 1919 році, з нагоди 105-ї річниці з дня народження Кобзаря, проскурівська міська дума на чолі з Миколою Сікорою вирішила перейменувати вулицю Велику Вокзальну на бульвар Шевченка.

До встановлення пам'ятника справа тоді не дійшла. Сталося це значно пізніше - у 1959 році з нагоди 145-річчя поета. Саме тоді, на початку бульвару Шевченка і було встановлено двометрову скульптуру Кобзаря. Виготовили її з залізобетону на Львівській кераміко-скульптурній фабриці.

«Зараз важко встановити автора цієї скульптури, але, радше за все, це була колективна артільна творчість, - каже Вікторія Папонова. - Відливали монумент з уже готової форми. Тоді з'явилися кілька майже ідентичних варіацій цього пам'ятника, що різнилися між собою лише кольором чи деякими деталями в зображенні одягу поета. До прикладу, такі пам'ятники можна побачити в Гримайлові на Тернопільщині, Самборі та Дрогобичі на Львівщині…»

Наш же Шевченко «прожив» на бульварі Шевченка 22 роки – до 1981-го. І, додає пані Вікторія, можливо, стояв би він і досі, якби не одна важлива подія в розвитку інфраструктури міста. 

«А подія ця пов'язана з відкриттям у 1970 році тролейбусного руху в обласному центрі. За 11 років, до 1981-го, їх у місті побільшало, відповідно, й побільшало тролейбусних маршрутів. Відтак, міськвиконком ухвалив рішення розширити вулицю Шевченка за рахунок знесення бульварного острівця з зеленими насадженнями, який тягнувся просто посеред більшої проїжджої частини вулиці. Таким чином, збиралися вбити двох зайців: по-перше, збільшити пропускну здатність транспортних смуг, а по-друге – прокласти нові тролейбусні маршрути. У 1981 році демонтували пам'ятник Шевченку та взялися за реконструкцію вулиці, закатавши бульвар в асфальт», - розповідає Вікторія Папонова.

Наступних 20 років Хмельницький був без пам'ятника Кобзареві. Новий встановили вже за часів Незалежності у парку, який нині також носить назву Шевченка. Відкривали його 19 грудня 1992 року.

А де ж подівся Шевченко з бульвару, спитаєте?

Як розповідає пані Вікторія, кілька років він пролежав просто неба серед мотлоху на території «Спецкомунтрансу». Лише згодом його привели до ладу в міській художній майстерні та, як виявилося, передали… в село на Дунаєвеччині. А точніше, в Рахнівку, де Кобзаря встановили навпроти школи. Подію цю приурочили до 170-річня з дня народження Тараса Григоровича, яке відзначали у 1984 році.

Вже у 2017 році секретар Хмельницької міської ради, а нині заступник Хмельницького міського голови Михайло Кривак у дописі на фейсбук-сторінці розповів, що під час відвідин цього села побував і біля пам'ятника Кобзареві:

«Так, саме того пам'ятника, який до 1981 року прикрашав початок бульвару Шевченка у Хмельницькому. Потім цей пам'ятник, як і сам геній та провідник українського народу, зазнав поневірянь, аж поки не зайняв своє місце на пришкільному майданчику в Рахнівці...»

Отож, якою була вулиця Шевченка до перебудови, дивіться у фото:

Вулицю Шевченка, а колись Велику Вокзальну, проклали наприкінці ХІХ століття. Обабіч вона була забудована невеликими будиночками. Подекуди архітектура того часу ще збереглася. Фото: з фондів музею історії міста Хмельницький

Проклали вулицю в бік залізничного вокзалу паралельно Олександрівській (нині Проскурівська). І з моменту її створення вона задумана як бульвар із зеленим острівцем посеред вулиці. Фото: з фондів музею історії міста Хмельницький

У 1919 році Велику Вокзальну з нагоди 105-ї річниці з дня народження Кобзаря перейменували на бульвар Шевченка. На світлині - вигляд вулиці на 1963 рік. Фото: з фондів музею історії міста Хмельницький

Бульвар проіснував до 1981 року. Тоді його знесли, розширивши дорогу до 6-ти смуг, та проклали тролейбусну лінію. На фото - бульвар Шевченка та будівля уже типового радянського стилю під номером 33, напроти зупинки "Поділля". Світлина 60-х років ХХ століття. Фото: з фондів музею історії міста Хмельницький 

У 1959 році у Хмельницькому встановили перший в місті пам'ятник Кобзареві. Розмістили його на бульварі Шевченка поблизу перехрестя зі Старокостянтинівським шосе. Фото: з фондів музею історії міста Хмельницький

Пам'ятник Шевченку «прожив» на бульварі Шевченка 22 роки – до 1981-го. Тоді його знесли, як і саму бульварну частину, розширивши дорогу до такого вигляду, якою вона є нині. Фото: з фондів музею історії міста Хмельницький

Після кількох років "поневірянь" серед будівельного мотлоху, Кобзар з хмельницького бульвару Шевченка оселився у селі Рахнівка на Дунаєвеччині. Фото: з фейсбук-сторінки Михайла Кривака

А цю давню будівлю на розі Шевченка та Старокостянтинівського шосе ми втратили зовсім недавно. Це колишній солодовий завод, збудований на межі ХІХ-ХХ століття купцем Михайлом Шильманом. Це була найвища споруда на Великій Вокзальній. Згодом тут діяв хлібозавод. У 2019-у споруду розібрали. Нині на цьому місці вже височить сучасна багатоповерхівка. Фото: з архіву редакції 

Такий вигляд мав солодовий, а згодом хлібозавод у середині ХХ століття. Він був збудований в стилі проскурівської архітектури – з відкритої цегли та мав стриманий декор. Фото: з фондів музею історії міста Хмельницький

Матеріал створено в межах проєкту Львівського медіафоруму за підтримки ЮНЕСКО та народу Японії. Проєкт є частиною ширших зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи вираження поглядів в Україні. Автори несуть повну відповідальність за підбір і виклад фактів, що містяться в публікації, а також за висловлені в ній думки.

Читайте також: Вулиця Кам'янецька у Хмельницькому: найдавніший житловий будинок, арештантський замок і не тільки. Історія у фото