ye-logo.v1.2
16 Січня, 2019

Один із найстарших медичних навчальних закладів України

Сергій ЄСЮНІН Історія 5622
У 1876 році було збудовано двоповерхову повивальну школу.Учениці школи (фото з сайту Кам'янець-Подільського медучилища)
У 1876 році було збудовано двоповерхову повивальну школу.. Фото: з архіву

135 років тому, 28 грудня 1876 року, в губернському місті Кам'янці-Подільському був відкритий перший на Поділлі медичний навчальний заклад – повивальна школа.

Повитухи
Допомога при пологах завжди вважалась справою благою. Здавна цю роботу виконували повивальні бабки або, як їх ще називали, повитухи. Для нас повитуха – це щось із давніх казок, і не всім відомо, що усього близько ста років тому були цілком офіційні посади у відомстві народного здоров’я, які іменувалися не інакше, як "повивальні бабки".
Спочатку вмінням займатися повивальною справою володіли лише окремі жінки. Свої знання вони передавали із покоління в покоління і закріплювали на практиці. У кожному селі існували свої шановані серед людей баби-повитухи. Таку назву вони одержали від слова “повивати”, що означало огорнути або закутати у пелюшки дитину, а зверху ще пов’язати і повивальником – широкою стрічкою, щоб ручки й ніжки маляти лежали спокійно. Як правило, повитухи мали великий досвід допомоги при пологах, надавали її виключно вдома, і тому місцеве населення майже завжди зверталося до їх послуг. Лише в середині XVIII століття держава вирішила взяти під контроль діяльність повитух. Були відкриті перші акушерські школи, у яких після закінчення шестирічного курсу випускницям присвоювали звання “присяжних повивальних бабок” із правом виконувати “бабичью службу” у містах. Ці “вчені бабки”, у свою чергу, за 3-4 роки повитух для сільської місцевості. Одночасно законом були суворо обмежені права й дії повитух. Так, при найменшому відхиленні пологів від норми їх зобов’язували викликати до породіллі лікаря-акушера. Але, як засвідчує практика, у житті таку вимогу практично виконати було неможливо, тому як, наприклад, у нас на Поділлі до початку XIX століття дипломованих акушерів взагалі не було.
Деяке покращення акушерської допомоги населенню настало від середини XIX століття. У 1861 році в губернії вже нараховувалося 24 акушерки, але виконували вони свою службу лише в містах і при багатих породіллях. У селах же пологи продовжували приймати малограмотні повитухи. Лише після відкриття в 1876 році при Кам’янець-Подільській губернській лікарні повивальної школи, яка згодом стала називатися фельдшерсько-акушерською, подільська медицина почала поповнюватися фахівцями. До речі, на всю величезну Російську імперію існувало тоді всього 25 повивальних шкіл. З українських міст, крім Кам'янця-Подільського, такі школи мали тільки Харків, Херсон і Чернігів.
Повивальна школа
У 1876 році на території губернської лікарні було збудовано двоповерхову повивальну школу, в якій виділили кімнату під пологове відділення на 10 ліжок, інші кімнати були відведені для проживання учениць і для проведення практичних занять. Директором і, одночасно, викладачем акушерства був призначений лікар Едуард Дерінг. Другим керівником повивальної школи була старша акушерка, яка повинна була стежити за успішністю учениць і порядком.
Перший набір був з 20 дівчат, з яких до випуску дійшло лише 7 – багато просто не потягнули навчання. Згодом кількість учениць поступово збільшувалась, й в окремі роки сягала 35. Цікавим був процес зарахування до школи: дівчата подавали заяву з мотивами свого бажання щодо вступу, батьки або опікуни повинні були дати свою згоду на навчання. Отримавши ці документи, директор школи дізнавався про соціальне становище дівчини та її поведінку. При відсутності негативних даних вона допускалась до конкурсних екзаменів. Якщо абітурієнтка була одружена, то згоду на навчання давав її чоловік. Без цього дозволу жінка не мала права на навчання і негайно відраховувалась зі школи.
Далі йшло навчання. Дворічна програма включала наступні предмети: Закон Божий, російську мову, арифметику, курс родопомічного мистецтва, анатомію і фізіологію жіночої полової сфери, фармакологію, гігієну й знання про сифіліс. Практику дівчата проходили у створеному при школі пологовому відділенню – кожна учениця чергувала на посту акушерки та виконувала обов'язки повивальної бабки.
Після закінчення курсу навчання випускниці видавали свідоцтво і присвоювали звання "Повивальна бабка ІІ ступеня". При цьому вихованки, згідно із статутом школи, повинні були обов'язково відпрацювати 4,5 року за місцем призначення.
На початку ХХ століття постало питання підняття рівня знань учениць повивальної школи та створення більш кваліфікованого медичного закладу.
Заклад нового типу
В 1905 році повивальну школу перетворили у фельдшерсько-акушерську. Було затверджено новий статут і програму навчання. За новим статутом в школу приймалися дівчата, які мали освіту не менше чотирьох класів гімназії або інших навчальних закладів. Збільшилась кількість медичних дисциплін (з 2 до 15), термін навчання становив чотири роки. Викладали в школі найкращі кам'янецькі лікарі. Серед них Кость Солуха, Емануїл Блавдзевич, Володимир Дагилайський. До речі, останній у 1912 року навіть видав посібник для фельдшерсько-акушерських шкіл всієї Росії – "Курс очних хвороб". У 1912 році на території лікарні земство збудувало пологовий будинок на 15 ліжок, який відповідав усім санітарно-гігієнічним нормам того часу та став новою навчальною базою школи. Набирали вже до 70 учениць. Випускниці призначалися на посаду "повітової повивальної бабки ІІ ступеня" (до обов’язків яких, крім акушерської роботи, входив контроль над повивальною справою у всьому повіті), а також ішли працювати акушерками в лікарні та фельдшерські пункти.
З початком Першої світової (з серпня 1914 року) всіх учениць відправили до воєнних шпиталів для роботи сестрами милосердя, а згодом фельдшерсько-акушерська школа припинила своє існування. Лише у 1923 році в Кам'янці-Подільському було відновлена медична освіта: при міській лікарні відкрили дворічні медичні курси, які готували "лікпомів" (лікарських помічників). Але курси діяли не регулярно.
У 1930 році при Кам'янець-Подільській міській лікарні був відкритий медичний технікум. Перший випуск студентів технікуму в кількості 50 чоловік відбувся в 1933 році. З 1935 року технікум був перетворений на фельдшерсько-акушерську школу, яка проіснувала до липня 1941 року, коли місто окупували німецько-фашистські війська. З початком війни велику кількість викладачів і випускників мобілізували до армії. Під час окупації лікарня і фельдшерсько-акушерська школа прийшли у занепад.
Медучилище
Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників восени 1944 року відбувся перший післявоєнний набір студентів до фельдшерсько-акушерської школи. У 1954 році школу перейменували на медичне училище. Поступово зміцнюється його матеріально-технічна база, була створена перша медична бібліотека, якою користувались не тільки студенти училища, але й медпрацівники міста та області. У 1982 році був зданий в експлуатацію типовий гуртожиток на 350 місць. За благоустроєм та зручностями для студентів гуртожиток Кам'янець-Подільського медучилища в 1984 році посів перше місце в Україні серед гуртожитків медичних училищ.
У 1993 році училищу надано право надання вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до молодшого спеціаліста за спеціальностями "Акушерська справа", "Лікувальна справа" та "Лабораторна діагностика". У 2000 році училище акредитоване за статусом вищого навчального закладу освіти І рівня.
Один з найстаріших медичних навчальних закладів країни за 135 років свого існування підготував понад 10 тисяч спеціалістів, які працювали і працюють на варті охорони здоров'я населення України. Тут вчились Семен Лаврик – ректор Київського медінституту, доктор медичних наук, професор; Аполлон Білоус – кріобіолог, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, Борис Первомайський – доктор медичних наук, професор; Іван Чекман – завідувач кафедри фармакології Київського національного медичного університету, професор, очільник Київського науково-дослідного інституту фармакології та токсикології, член-кореспондент Академії наук України, Євген Панасюк – професор Львівського медичного університету, засновник і перший головний редактор журналу "Експериментальна та клінічна фізіологія".

Коментарі:

До теми

Популярні новини

Останні оголошення

Останні фото та відео