Неформальні захоплення дизайнерки Яни Герман

Немає нічого неможливого
На зустріч із кореспондентами „Є Поділля” Яна Герман приїхала з Копистина, Хмельницького району, де вона проживає і ще не так давно, до скорочення, викладала у тамтешній школі. І, хоча раніше нам ніколи не доводилося зустрічатися, проте ми одразу її впізнали серед натовпу. Дівчина повністю відповідала нашим уявленням про дизайнера одягу для неформальних молодих людей. Берци, шкіряні штанці й мітенки, яскраво-червона помада на вустах, а на грудях металевий ланцюжок з великим медальйоном. Чоботар без чобіт – це не про неї. А ще з собою вона прихопила величезного чорного пакета. З нього під час нашої розмови, майже, після кожного адресованого їй запитання, наче з „чорного ящика”, в телепередачі „Що? Де? Коли?”, з’являлися роботи та ескізи.
Яна Герман ніколи нікому не відмовляє, завжди беручись навіть за те, що з якихось причин вважають неможливим пошити інші дизайнери. „Головна проблема в нас отут, – злегка постукуючи пальцем по скроні, каже вона, – потрібно просто завжди шукати компроміси, і тоді все обов’язково вийде. Крім того, для мене творчий розвиток завжди був важливішим за матеріальний...”. Подібного у Хмельницькому поки що не робить ніхто. Хоча, зізнається вона, уже підростає молоде покоління, яке свого часу покаже „клас”.
Її речі – в колекціях конкурентів
Активну учать у всіляких творчих конкурсах вона із задоволенням брала ще під час навчання у Хмельницькому приватному інституті конструювання та моделювання швейних виробів. Одних лише самостійних показів у неї було шість. А ще ж, дуже часто виникала потреба не в цілій колекції, а в кількох моделях або вбранні для конкретної особи. Таких речей, створених нею, зараз уже й не злічити.
Із ледь помітною ностальгією розповідає Яна про молодіжний фестиваль моди „Адміралтейська голка”, на який у студентські роки їздила у Санкт-Петербург.
„Ми тоді дуже достойно себе презентували, – пригадує дівчина, – хоча конкурувати з вузами Києва, Львова та Санкт-Петербурга, звісно, було важко. Проте, будь-який конкурс – це ще й так званий „шведський стіл”, коли новаторські ідеї від юних авторів автоматично переходять у власність відомих „метрів” дизайнерського ремесла. А згодом стають брендовими речами, але не дизайнерів-початківців, а цих же „метрів”.

Назва – це не головне
Свій творчий ювілей Яна Герман вирішила відзначити помпезно. Це буде не просто виставка графічних мініатюр у стилі сюрреалізму та символізму, до якої увійде три десятки робіт. „Це буде міні фешн-шоу, – запевняє дизайнерка, – адже, крім, власне, моїх робіт на гостей чекають показ моделей моєї невеличкої іронічної колекції „Пірати Венери” та музичний сюрприз. А ще, всі відвідувачі зможуть залишити свої побажання і коментарі.”.
Відкриття заплановане на 16-ту годину 21-го листопада і відбудеться в Хмельницькому „Родинному домі”. Її роботи, а їх близько тридцяти, пробудуть там до 25-го листопада. Ці три десятки полотен – лише дещиця із того, що Яна реально може запропонувати на огляд глядачів. Насправді графічних робіт у авторки значно більше, і виставити усі просто неможливо навіть технічно.
До вибору рисунків, які у першу чергу потрібно продемонструвати широкому світові, вона підійшла демократично. Відсівалися вони шляхом відкритого голосування друзів. А ось, назв її роботи не мають. „Назви, – запевняє Яна, – заважають і відволікають осмислювати зображене, подекуди формуючи не зовсім правильне враження. А от колекції одягу доводиться називати. Такі правила”.
Війна з тоталітаризмом
Зараз Яна Герман випробовує себе у ролі художника та письменника, створюючи комікси. В її голові давно роїлося безліч ідей, втілити у життя які вдається лише зараз. Уже створено і чекає на спонсорів дві частини коміксу-трилогії „Війна машини”. Це абсолютно ручна робота без жодних технічних втручань (Яна зізналася нам, що навіть комп’ютера, на жаль, поки що немає). Тому потрібно бути і режисером, і оператором, і художником водночас.
„Більшість часу займає пошук вдалої композиції в кожному кадрі, на що подекуди іде декілька днів. – розповідає авторка. – А ось на розфарбовування достатньо вечора. Головна героїня секретний агент, на прізвисько Машина, дружина ворожого генерала, хоча спершу вона про це навіть не здогадується. Машина воює із підступним ворогом – ворожою тоталітарною державою, яка хоче придбати до рук півсвіту. Основна ідея твору це тоталітаризм – страшна річ, яка руйнує людські долі, руйнує сім’ї, робить найрідніших людей смертельними ворогами, як це вже було в нашій історії. На жаль, люди почали забувати наше минуле і я шукала спосіб, як їм про це нагадати”.