Більше, ніж хобі

Вперше побачила ці незвичайні іграшки на виставці в Хмельницькій обласній бібліотеці для юнацтва. Вони відразу привернули увагу своєю автентичністю. Це були начебто іграшки і одночасно ні, адже випромінювали якусь дуже позитивну енергетику. Звісно, захотілося дізнатися, який майстер створив цих дивних янголів, різнокольорових смугастих котів з випуклими очима, дуже комічних парубків та дівчат в національних українських костюмах. Автор цих чудових іграшок – член Спілки митців народного та сучасного мистецтв хмельничанка Оксана Корнєва. Вона за фахом вчитель дошкільного виховання. Нині веде курси крою і шиття і створює свої неповторні іграшки.
Народилася Оксана у творчій сім’ї: батько, Володимир Корнєв – відомий подільський скульптор, мати, Тамара Тимошенко – журналіст і одночасно батькова муза. Творча атмосфера, яка панувала в сім’ї й оточувала дівчину з дитинства, залишила певний слід. «Я люблю малювати, - каже вона, - адже виросла у родині художника, але мені здається, що себе я знайшла в іграшці».
Колись в дитинстві вона пошила ляльок для лялькового театру, вистави якого демонстрували у дворі будинку, де мешкала, для малечі. Шила одяг для своїх ляльок, малювала, робила аплікації. І хоча після закінчення школи Оксана вирішила стати педагогом і вступила в Одеський педагогічний інститут, ніколи не полишала улюбленої справи. Після народження доньок шила і для них різні іграшки. Одній більше подобалися ляльки, а іншій – тваринки. Кілька кольорових клаптиків, трішечки фантазії і в умілих Оксаниних руках народжувалися неповторні іграшки, зроблені з любов’ю для своїх донечок.
«Шити іграшки – це моє хобі, - каже Оксана Володимирівна, -
Але ті іграшки, які можна побачити на виставках в обласній бібліотеці для юнацтва і в музеї історії міста Хмельницького, почала робити не так давно. Десь два роки тому. Випадково подивилась телепередачу по Хмельницькому телебаченню про українську народну ляльку-мотанку. І мене просто вразило, що такі гарні ляльки можна зробити своїми руками. Захотілося зробити свою власну іграшку-оберіг, щоб вона захищала від усього лихого. Вирішила не копіювати, а придумати щось своє». Спочатку Оксана пошила одну ляльку. Сподобалося. Потім зробила мамі, сусідці. Зрештою зробила серію колоритних українців. А згодом почала шити тваринок, янголів.
Рік тому на День міста, Оксана Володимирівна вперше виставили свої роботи.
Сім’я Оксани також творча. Чоловік, Володимир Таращук, художник-живописець. Старша донька Маріанна – дизайнер одягу, а молодша Тетяна цього року вступила в університет і опановує професію дизайнера інтер’єрів.
Ляльки у Оксани Володимирівни веселі, вони радують око, до того ж, кожна зі своїм характером. «Вони всі, - каже пані Оксана, - для мене, як діти. Я навіть даю їм імена. Скажу вам чесно, я вже втягнулася. Якщо день нічого не пошию, то здається, що чогось не вистачає. Іноді сиджу ночами, і не можу лягти спати, поки не закінчу роботу».
І це варте того, тому що в руках майстрині щоразу народжується нова диво-іграшка, яка може стати окрасою будь-якого інтер’єру, і, яку хочеться взяти на руки, пригорнутися до неї або просто дивитися і насолоджуватися.