Лора Підгірна: «В літературі настає час українського Джеймса Бонда»

Лора Підгірна – українська письменниця, сценаристка, історик, журналістка, поетеса, автор проекту «Літературний туризм». Народилась у селі Шустівці Кам’янець-Подільського району. Закінчила з відзнакою історичний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного університету. Працювала журналістом у регіональних та всеукраїнських виданнях. Написаний нею історичний роман «Омбре. Над темрявою і світлом» став лауреатом міжнародного конкурсу «Коронація слова-2017».

Від дитячих мрій до захоплення всього життя

Як пригадує письменниця, ще з раннього дитинства її життєва доля тісно переплелась з книгами: «В ті часи в радянських бібліотеках списували чимало примірників художньої літератури, особливо зарубіжної, адже фонди бібліотек постійно оновлювались. Старі книги, під пильним наглядом комісії, знищувались. Мій батько тоді працював дільничним інспектором й входив до складу таких комісій. Й зараз пам’ятаю, як він своїм мотоциклом повертається додому, а в червоній колясці мотоцикла лежать десятки врятованих від вогню книг. Це були томи Олександра Дюма, Вальтера Скотта, Жуль Верна та інших світових класиків». Саме книги з домашньої бібліотеки сформували внутрішній світ майбутньої журналістки та письменниці. Чимало з прочитаних романів здавались їй недописаними. Тому озброївшись кульковою ручкою, Лора писала продовження улюблених романів на папері для нотаток. Так, уже в шкільні часи, з’явилось на світ продовження «Віконта де Бражелона, або Десять років по тому», що й зараз зберігається в особистій бібліотеці письменниці.

«На той час письменництво для мене було лише захопленням. Про кар’єру навіть вдома не говорили. Чудово пам’ятаю, як в Кам’янці-Подільському лише розформувалася газета «Прапор жовтня», а на її місці утворилася газета «Подоляни», що існує й досі. Це був 1991-ий рік, якраз після проголошення Незалежності. В обіг ввели купони. Адміністрація газети оголосила конкурс на тему «Моє ім’я купон». Потрібно було написати фейлетон про купон, призом за перше місце був долар. Це була моя перша робота для газети, я отримала головну винагороду. Мама дуже довго зберігала отриманий долар на серванті в кришталевій вазочці». Згодом Лора почала писати у ту ж газету «Подоляни», далі в «Фортецю». Після переїзду до Хмельницького – у «Криминальное обозрение», «Подільську порадницю». Наступним етапом став Київ, де жінка протягом десяти років працювала в столичних таблоїдах. Тож у свої 41 у неї за плечима 28 років журналістського досвіду.

«Намагаюся бути оптимістом і вірю в дива»

Про один з цікавих випадків журналістської діяльності Лора Підгірна розповідає: «Це трапилось ще на початку моєї кар’єри, а точніше, мого спілкування з відомими людьми, як журналіста. Працювала на той час в Хмельницькому, в жіночому глянцевому журналі «Краля». Мала провести інтерв’ю з Маргаритою Січкар – відомою в Україні публічною людиною та ресторатором. План дня був простий: приїхати до Києва, провести інтерв’ю та ввечері сісти у поїзд до Хмельницького. Ось я в гарному одязі та з чудовою зачіскою йду вулицею Саксаганського на зустріч з відомою людиною, як раптом розпочинається буря, сильні дощ та вітер. Мій білий костюм стає чорним, псується зачіска. Я мокра-мокрісінька до останньої нитки стою серед стихії та розумію, що у мене є дві можливості: або я йду вперед на інтерв’ю, або повертаюсь та їду до Хмельницького. Зрозуміла, що гірше бути не може, тому все ж пішла на ризик. Пам’ятаю, яким поглядом дивився на мене в той день офіціант. Однак пані Маргарита зустріла дуже привітно. Мій диктофон змок та вийшов з ладу. Але я впевнено дістала його, поставила на стіл та рішуче натиснула кнопку, ніби усе гаразд. Ми сиділи з Маргаритою Січкар, пили чай, вона розповідала свою життєву історію, а я намагалась нічого не забути. Поки ми розмовляли, мій одяг попрали та попрасували. В той день я щасливою повернулась до Хмельницького та написала чудовий матеріал, який пані Маргариті також дуже сподобався. Це був маленький журналістський подвиг дівчини з провінційного міста, яка не розгубилася».

Бурхливу письменницьку діяльність Лора Підгірна розпочинає у 2017 році, уже опісля того, як рукопис, який вона надіслала на «Коронацію слова», зайняв одне з перших місць. Перед тим вийшла книжка з циклу «Пригода Марка Шведа» «Червона Офелія», яку за свій кошт надрукувало видавництво «КМ-Букс». Вихід кожної нової книги супроводжується туром презентацій. Як правило, зустрічі з письменницею проходять в мережі книгарень «Буква» в обласних центрах. Однак пані Лора зізнається, що готова зустрітись зі своїми читачами у будь-якому куточку країни. Про ідею, що спонукала до написання українського історичного вестерну «Пригоди Марка Шведа», каже: «Так трапилось, що в моїй родині цікавились історією України та рідного краю зокрема. В певний момент я зрозуміла, що Україні потрібні як справжні, так і вигадані герої. Адже наші, українські, герої в літературі важко живуть, важко борються, важко помирають, над ними плачуть, а на могилі садять червону калину. Настає час героїв-переможців з незламною волею та духом, що не вмирають та яких не беруть кулі, настає час українського Джеймса Бонда».

На запитання, що допомогло їй досягнути успіху, Лора Підгірна відповіла: «Я прокидаюсь з думкою, що новий день несе нові історії, нові пригоди, нові події та нові знайомства. Людина залежна від сприйняття власної справи та світу. Для мене моя робота – стиль життя та стан душі. Я намагаюсь бути в всьому оптимістом та вірю в дива».

Андрій ЗАВЕРУХА.

Читайте також: Журналістка Лора Підгірна дебютувала з історичним вестерном про Кам’янець-Подільський