У Меджибожі Микола Томенко ходив у вбранні швейцарців

Дзвін мечів, грюкіт щитів, брязкіт обладунків - такою какофонією звуків зустрічав гостей черговий фестиваль «Стародавній Меджибіж - 2011». На сцені гурт на волинках грав веселу, динамічну музику, ніби підбадьорюючи закутих у залізо лицарів. Помічники з дерев'яними палицями стримували бійців, аби ті у запалі бою не вийшли за огорожу, та не влучили у натовп глядачів.
Синець і кубок для коханої
Розділившись на дві групи по 10 чоловік, хлопці кинулися у бій. За мить пролунав дзвін зброї, котрий переривався криками лицарів. За хвилину піднята ногами закутих у броню важких піхотинців курява вкрила бійців. Хтось крикнув: «Позаду». Той не встиг обернутися, як отримав по голові сокирою, і впав, мов підкошений. За правилами, до кінця бою йому не можна підніматися. Та, судячи з усього, хлопець і не мав великого бажання вставати на ноги. Після удару він лише трусив головою. Бій припинився, коли на ногах стояло четверо бійців однієї команди. Хтось погукав медиків. Один з бійців зняв шолом, піднявся на ноги, і, тримаючись за правицю, пошкутильгав до сцени, де йому надали першу медичну допомогу. Подібні випадки були не одиничними.
«Звісно, ці забави є травматичними, - розповідає один з його учасників, він же переможець лицарського турніру Анатолій Гудима. Хлопець потирає на чолі чималий синець. - Бувало, мені так діставалося, що я на кілька секунд втрачав свідомість. Але то пусте, і ніщо у порівнянні з адреналіном, котрий отримуєш під час бою. Я виграв кубок, котрий подарую своїй коханій Мілані».
За два дні фестиваль відвідали 50 колективів - майже 300 учасників з України, Росії, Білорусії, Молдови та Польщі.
Хобі, відпочинок і дозвілля водночас
Павло Рязанов з Харкова до Меджибожа приїздить вперше. Хлопець реконструює обладунки Великого князівства Литовського кінця ХІV - початку ХV століть.
«Я вже 7 років займаюся реконструкцією, - каже Петро. - За три тижні побував на вісьмох фестивалях України. Уся відпустка пішла на це. Приїхав сюди разом з дружиною. Це гарний спосіб переключитися від основної роботи. За фахом я молодший науковий співробітник інституту тваринництва, а реконструкція для мене - хобі, відпочинок і дозвілля водночас. Я у Меджибожі вперше, і хочу зазначити, що порівняно з іншими подібними фестивалями, тут досить гарна організація».
На фестиваль прибув заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко. У рамках проекту 7 чудес України, Микола Томенко відвідав і Меджибіж.
«Основною метою цього проекту є підняття інтересу туристів до стародавніх фортець, замків та палаців і, відповідно, їх збереження. Поки що рано говорити, але сьогодні за SMS-голосуванням лідирують Кам'янець-Подільська і Меджибізька фортеці», - каже Микола Томенко.
Заступника Голови Верховної Ради одягнули у довгу білу сорочку, швидше схожу на туніку. На ремінці висів ніж, та ще кілька порожніх чохлів. З правого боку сумка.
Питаю, що в нього за одяг. «Таке вбрання носили у Київській Русі», - каже Микола Томенко.
Насправді це виявився реконструйований одяг ХІV століття, котрий носили у Швейцарії.
А навколо вирувало життя. На різноманітних лотках гості фестивалю могли зробити монету власними руками, або придбати різні вироби з металу, скла, глини дерева чи соломи. Незважаючи на чималу плату за вхід - 70 гривень з дорослого і 30 з дитини, за два дні у фортеці побувало кілька тисяч відвідувачів.
«Напевне, основна різниця між попередніми фестивалями полягає у тому, що ми поставили досить жорстокі вимоги до учасників щодо відтворення костюмів середньовіччя», - розповів директор державного історико-культурного заповідника «Межибіж» Олег Погорілець.