Один біль на всіх... Вісім історій жінок із виставки «Жива» у Хмельницькому

У Хмельницькому театрі імені Михайла Старицького триває виставка картин «Жива. Справжні історії кохання». Усі роботи, представлені на експозиції, створені дружинами та матерями полеглих Героїв. Вони відображають особисті історії, біль, любов і пам'ять про захисників України.

Наразі на виставці представлено понад 50 картин із понад сотні запланованих. Серед яких 23 роботи хмельничанок, а решта жінок – з інших областей.

«Загалом, на виставці буде представлено понад 100 картин. Наразі ми показуємо трохи більше 50, тому що локація не велика і глядачам має бути зручно подивитися усі роботи. За 10 днів ми поміняємо картини на інші», - розповіла сайту «Є ye.ua» художниця та арттерапевтка Жанна Ялець, під керівництвом якої хмельничанки малювали свої картини.

Художниця та арттерапевтка Жанна Ялець

Відвідати виставку можна до 2 травня.

Історії дружин та матерів полеглих захисників

Марія Іващенко – «Дівчинка на Колесі - мрії»

Марія Іващенко, переселенка з Харкова, дружина загиблого Героя, розповідає, що в перший день повномасштабного вторгнення на кордоні вже стояли танки. Її чоловік, хоча й був батьком трьох неповнолітніх дітей, вирішив стати до війська і захищати Україну. В серпні його життя обірвалося…

На картині жінка намалювала дівчинку, яка летить на гойдалці, не відчуваючи страху. Ця робота стала для неї джерелом нових сил.

«Після того, як я намалювала картину, мені стало набагато легше. Я зрозуміла, що мені треба робити далі», - каже Марія.

Демчук Тетяна – «Історія мого серця»

Демчук Тетяна, мати загиблого захисника, який поліг в бою при обороні Маріуполя, та мати військовополоненого, який вже 35 місяців перебуває в полоні.

На своїй картині жінка намалювала історію свого серця, де поєднала і втрату, і полон, і надію.

«Я на цій ляльці-мотанці закодувала мир. Мир – до якого ми всі прагнемо. А це моє серце, яке я винесла на люди. Воно було розбите, а кожен шовчик – це люди, які торкнулись мого серця і допомогли мені його зцілити, хоча шрами залишилися», - розповідає Тетяна. - А чорний ореол повинен нагадувати нам нашу втрату, бо якщо ми забудемо, то можемо повернутися до чорних днів…»

Жінка зізнається, що завдяки сину багато чого переосмислила.

«Я зрозуміла, що треба поважати його вибір, тому що він чоловік і він зробив чоловічий вчинок. По-іншому він не зміг би, - каже Тетяна Демчук. - Я знаю, що він любив і поважав свою дружину, дитину, мене, але в нього ще була мати-Україна, яка була в небезпеці...»

Тетяна Сидорчук – «Відпусти мене, мамо, на НЕБО»

Тетяна Сидорчук, мати загиблого Героя, розповідає, що її син у перший день великої війни вже був у військкоматі. Спочатку він служив у 24-й бригаді, а вже 2023 року пройшов відбір в «Азов».

На картині жінка зобразила журавлів.

«Журавлі – це наші діти, які відлітають... Я розумію, що його потрібно відпустити, але сил немає...», - зі сльозами на очах каже пані Тетяна.

І додає, що коли малювала картину, то познайомилась з чудовими людьми: «Ми вже як рідні. Один біль на всіх... Ми можемо посміхатися одна одній, але розуміємо, чого це вартує нам..»

Маргарита Доценко – «Я тут, поряд»

Маргарита Доценко, дружина полеглого захисника, на своїй картині зобразила величного кита та маленьку дівчинку в маленькому кораблику.

«Кит для мене – це символ мого чоловіка: величного, доброго, надійного. А я завжди була такою маленькою дівчинкою, яку він оберігав і про яку піклувався», - говорить Маргарита. - Коли я малювала цю картину, то розум відключався, і я просто була в спогадах...»

Віра Ангел – «Крила янгола»

Віра Ангел, матір полеглого Героя, розповідає: «Раніше в мене було два крила. У 2014 році одне крило обірвалося, коли помер чоловік. У 2022 році не стало мого сина – обірвалося друге крило. Моє серце розбите і це вже навіки. Цей біль не передати…»

Олена Пододименко – «Мій син, моє серце»

Олена Пододименко, матір полеглого Героя, на картині зобразила себе та своє серце, яке полетіло в небеса разом із її сином.

«На картині я зобразила своє серце, яке відлетіло в небеса разом з моїм Юрасиком, моїм Героєм. Назад воно вже не повернеться. Воно б'ється разом із ним і навіки буде там, поки я дихаю…»

Діана Вечірко – «Осінь, пора закоханих»

Діана Вечірко, дружина полеглого захисника, розповідає: «Коли ми з чоловіком зустрічалися, ми завжди гуляли парком. Це була осінь, і трішки моросив дощик. В тому ж парку він мені запропонував стати його дівчиною і з часом запропонував одружитися на тому ж місці...»

Любов Пастернак – «Сльози матері»

Любов Пастернак, мати полеглого захисника, розповідає, що її син був розвідником. Він загинув разом зі своїм напарником, з яким зустрілися 24 лютого 2022 року біля військкомату. Вони разом воювали й загинули разом...

«Одного разу він прислав мені фотографію, де стояв веселий, а позаду були соняшники. Тому я й намалювала цю квітку. А краплі, які стікають по ній – то мої сльози», - додає Любов.

Картини створені учасницями проєкту «Жива»

Читайте також: Як на Хмельниччині розвиваються крафтові виробництва: три історії успіху, які розповіли на «Крафт-форумі»