Як на Поділлі сто років тому розписували хати до Великодня. Історія у фото

Ще якихось сто років тому у селах на Поділлі існувала глибока традиція хатнього розпису. Зазвичай, причепурити оселі бралися до Великодня. Розписами прикрашали як інтер'єр кімнат, так, часто, і фасади хатинок. Часом розписували навіть клуні. Етнографам Марії Щепотьєвій та Стефану Таранушенку, які здійснювали у 1920-х роках експедиційні розвідки на Кам'янеччину, вдалося замалювати та зафотографувати розписи у декількох селах. Нині ці світлини – унікальний спадок, який є свідченням культури та традицій того часу.

Один із найцінніших описів традиції подільського розпису залишила нам українська мистецтвознавиця Марія Щепотьєва, яка у 1926–1927 роках відвідала село Ходорівці з етнографічною експедицією. Там вона оглянула три десятки хат і вже у 1928 році видала працю «Розписи хат на Кам'янеччині». В оригіналі з цим виданням можна ознайомитися на сайті електронної бібліотеки «Україніка».

Марія Шепотьєва дуже детально описала традицію хатнього розпису в селі. Хати в Ходорівцях, як правило, була на дві кімнати через сіни. З одного боку «хата, в якій жили», з іншого – «хата про свято» або ж для гостей. Особливо гарно в Ходорівцях розписували саме так звану «хату про свято» — намагаючись зробити її якомога красивішою. У кімнаті якій жили, обов'язково розписували піч.

Мистецтвознавиця Марія Щепотьєва у 1926–1927 роках відвідувала село Ходорівці на Кам'янеччині та досліджувала місцеві розписи. Фото: скрін з видання «Розписи хат на Кам'янеччині», irbis-nbuv.gov.ua

Хоч чіткого календарного терміну, коли починали братися за малювання, не існувало, та, зазвичай, хатні розписи оновлювали саме до Великодня, а хто не встигав — до Трійці.

Унікальні фото подільського розпису залишив по собі дослідник української культури Стефан Таранушенко. Хата Шевчихи, село Маків, Кам'янець-Подільський повіт, 1924 рік. Фото: Стефана Таранушенка, з архіву в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

Розписом в Ходорівцях займалися переважно дівчата. Спочатку стіни білили вапном, яке купували в Кам'янці. Для малювання використовували фарби насичених кольорів: червоний, жовтогарячий, зелений, синій, іноді жовтий. Фарби розводили на яйці або жовтку з додаванням молока, що надавало малюнкам блиску. Малювали без трафаретів — лише від руки. Щіточки виготовляли з курячого пір'я, проса або шерсті. А окремі елементи, як-от ягідки на гронах винограду, наносили просто пальцями.

У житловій кімнаті центром композиції завжди залишалася піч — осердя хатнього затишку. Інтер'єр хати з Макова. Кам'янець-Подільський повіт, 1924 рік. Фото: Стефана Таранушенка, з архіву в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

Тематика хатніх розписів була переважно рослинною: тонкі хвилясті гілочки, квіти, пуп'ятки, виноград… Часом на гілках зображали птахів — голубів, півників, які клювали ягідки.

У житловій кімнаті центром композиції завжди залишалася піч — осердя хатнього затишку. Деякі господарі розписували також сіни, а в окремих випадках і господарські споруди.

Деякі господарі розписували також господарські споруди. Село Маків, Кам'янець-Подільський повіт, 1924 рік. Фото:  Стефана Таранушенка, з архіву в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

Якщо Марія Щепотьєва залишила нам у спадок разом з описами традиції розпису на Поділлі замальовки, то унікальні світлини того часу дійшли до нас завдяки Стефану Таранушенку, українському мистецтвознавцю, який був дослідником культури та архітектури України.

Саме він залишив нам у спадок неймовірні фото хатніх розписів на Поділлі, які нині зберігаються в його архіві в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені Вернадського.

У 1924 році Стефан Таранушенко побував з експедицією на Поділлі та зафотографував розписи у селах Верхні Панівці, Цибулівка й Маків. На світлині село Маків, Кам'янець-Подільський повіт, 1924 рік. Фото: Стефана Таранушенка, з архіву в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

У 1924 році Стефан Таранушенко побував з експедицією на Поділлі та зафотографував розписи у селах Верхні Панівці, Цибулівка й Маків, які нині входять до Кам'янець-Подільського району. За його спостереженнями, у селах розмальовували не лише хати зовні й усередині, а й сіни, комини, печі, навіть огорожі та сараї. Колористичне оформлення двору виконувалося як єдиний художній ансамбль.

Особливої уваги, зазначав Таранушенко, надавали розпису печі. У Макові він зауважив цікаву річ: мотиви стінного розпису майже повністю відповідали орнаментиці місцевої вишивки.

У Макові Стефан Таранушенко зауважив цікаву річ: мотиви стінного розпису майже повністю відповідали орнаментиці місцевої вишивки. Фото: Стефана Таранушенка, з архіву в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

Фото «Хати Шевчихи» із села Маків, зроблене Стефаном Таранушенком у 1924 році, досі зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені Вернадського. Так, споглядаючи їх, сьогодні ми можемо бачити, яким сто років тому було на Поділлі обличчя хати, яке «дивилося» на світ яскравими барвами місцевого традиційного мистецтва.

Ця стаття стала можливою за підтримки програми «Голоси України», яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

Читайте також: «Допоки люди пишуть писанки – доти існує світ»: історія, цікаві факти та легенди українського писанкарства від Світлани Делікатної