«Так звучить Поділля»: автентичні строї та старовинні пісні ожили в музеї Хмельницького

У Хмельницькому обласному художньому музеї створили живий цифровий архів, у якому через фотографії, старовинні строї та автентичні пісні можна відчути атмосферу давнини.

В основі проєкту «Єдність образу і звуку: вишивка і традиційний спів центрального Поділля» – 12 автентичних строїв. Кожен костюм поєднаний із пісенними записами, зробленими під час експедицій у тих самих селах, звідки походить одяг.

Кожен костюм поєднаний із пісенними записами, зробленими під час експедицій

Голоси жінок, які збереглися на фонограмі, й ткані візерунки розповідають про життя, свята, пісні та будні Поділля. Це спроба оживити народну пам'ять через поєднання традиційного строю та народного співу.

«Наш проєкт поєднує вишитий одяг та пісні центрального Поділля, що створює архів живої традиції. Це 12 автентичних строїв, які поєднані з піснями, звідки походить вбрання. Ми намагалися зробити цілісні образи традиційної культури, передані через зображення та звук, - розповідає сайту «Є ye.ua» учасниця фольклорного гурту «Ладовиці» Катерина Д‘яконова. - Унікальність цього проєкту полягає в зосередженні на маловідомій та малопредставленій спадщині Поділля, яку ми оцифрували, щоб її могли побачити й почути не лише в Україні, а й далеко за її межами».

Стрій села Слобідка

Строї, яких майже не залишилося

У залі представлені строї з різних куточків Хмельниччини: Новоушицького, Кам'янець-Подільського районів. Є навіть вбрання із села, якого вже не існує – Студениці, затопленого водами ГЕС.

Ці сорочки бачили війну, зміну епох і все ж залишилися, щоб сьогодні розповісти свої історії.

«Тут представлені найбільш цінні зразки, і їх ви не знайдете ніде. Це зразки, які не схожі на жоден регіон України. Це самобутні, найцікавіші, найяскравіші екземпляри. Тут є сорочки, яким понад 120 років. Вони пережили не одну війну, але досі існують і їх можна побачити, - каже колекціонер подільської спадщини, учасник гурту «Ладовиці» Андрій Крищук. – Зараз знайти такі строї майже неможливо. І зараз вони звучать у піснях. Це те, чим ми відрізняємося від інших».

Комплекс жіночого вбрання села Студениця (затоплене водами Дністровського водосховища) Хмельницької області

Поєднання образу та звуку

Пісні, що лунають поруч зі строями, записані у фольклорних експедиціях між 1994 і 2004 роками. Їх виконували жіночі гурти з подільських сіл, ті, хто ще пам'ятав старовинні колядки, гаївки, купальські пісні. Тепер ці записи зберігаються у цифровому архіві музею.

«Коли слухаєш таку музику й дивишся на ці вишивки, усе сприймається зовсім інакше, - ділиться керівниця гурту «Ладовиці» Ірина Телюх. - Так звучить Поділля: у піснях, у вишивках, у строях. Ми багато років мріяли зробити щось подібне, але це дуже кропітка праця».

Ірина Телюх разом із фольклорним гуртом «Ладовиці»

Вона додає, що народна культура – це передусім любов: «Любов поколінь. Коли діти приходили до бабусь записувати пісні, вони плакали, сміялися, слухали історії – в цьому була жива енергія нашого народу. Ми хотіли, щоб ця душа доторкнулася до кожного, хто побачить і почує наш проєкт».

Виставку можна побачити в музеї

Відвідувачі можуть не лише слухати пісні та автентичні строї в цифровому архіві, а й побачити наживо у Хмельницькому обласному художньому музеї до 7 грудня включно.

Сорочка чоловіча із села Хребтіїв (зліва). Комплекс жіночого вбрання села Студениця (справа)

Комплекс жіночого вбрання села Браїлівка (зліва). Стрій із села Ставчани (справа)

Переглянути строї можна у Хмельницькому обласному художньому музеї до 7 грудня включно

Стрій село Цівківці

Ці сорочки бачили війну, зміну епох і все ж залишилися, щоб сьогодні розповісти свої історії

Схеми до сорочок

Архівне фото, де жінки та чоловіки вбрані у традиційни одяг

Читайте також:  «Поділля має свій смак»: презентували книгу, яка переосмислює регіональну кухню та перетворює її на гастробренд