Гаряча тема:
- Війна
У чоловічому монастирі в Городищі трапляються дива
Шепетівчани розповідають про самовідновлення старовинних фресок та ікон
Городищенський Свято-Різдва Богородичний чоловічий монастир, що на Шепетівщині, став об’єктом розмов місцевих жителів. Справа у тому, що у цій історично-архітектурній пам’ятці почали траплятися дивні, з людської точки зору, речі. Зокрема, багато елементів старовинних фресок, які датуються XVIII століттям, і які за часів радянської влади були заховані під шаром набілу, а під час реставраційних робіт частково відкриті, почали … самовідновлюватися. Спостерігаючи за елементами, важко уявити, що хтось власноруч та тишком їх відновлює, бо досягти куполу монастиря неможливо без спеціальних знарядь та техніки. До того ж, у церкві при монастирі є чудотворна ікона Пречистої Богородиці Почаївської, яка також самовідновлюється, тобто почали яскравішати потускнілі з часом кольори. Можливо, причиною цьому є молитви монахів, яких нині нараховується близько тридцяти. «Ми постійно молимося за весь світ, у нас проводяться щоденні богослужіння, як у Почаївській лаврі, – розповідає настоятель храму отець Роман. – До речі, звідти нам подарували іконостас, який, наче на замовлення, підійшов за розмірами нашому монастирю. Хіба це не диво?!». Свого часу монастир пережив і побачив чимало змін. Заснований у 1538 році як чоловічий монастир, під час набігу монголо-татарських вояків був зруйнований, але згодом відбудований. У 1746 році він набув статусу Базоліанського католицького монастиря, а через 110 років згідно з царським указом став православним приходом до Городищенської церкви святого Миколая. Потім він набуває статусу жіночого монастиря, куди приходить ігуменя Василіса, за сприяння якої монастир набуває розквіту. З часом там з’являється 234 послушниці. При монастирі починає діяти лікарня, аптека, майстерня живопису та рукоділля, сирітський притулок. Жіночий монастир проіснував до 1923 року, після чого став педагогічним технікумом, а через три роки – військовим санаторієм. Не дивно, адже на прилеглій території є кілька джерел з мінеральною водою. Через десять років відновлюється робота жіночого монастиря, але ненадовго: за два роки його закривають взагалі. Натомість у 80-90-х роках там розгортає свою діяльність центральна психіатрична лікарня. «Ми добиваємося того, аби психіатричну лікарню перенесли у Шепетівку, а до нас приїжджали паломники з усієї України. Хочемо відкрити невеличкий готель, де мали б змогу переночувати прихожани з інших міст», – ділиться планами отець Роман. До речі, цьогоріч на свято Івана Купала з Почаєва у подарунок Городищенському Свято-Різдва Богородичному чоловічому монастирю привезли ікону Почаївської Божої матері.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: