ye-logo.v1.2

У чоловічому монастирі в Городищі трапляються дива

7355

Шепетівчани розповідають про самовідновлення старовинних фресок та ікон

Городищенський Свято-Різдва Богородичний чоловічий монастир, що на Шепетівщині, став об’єктом розмов місцевих жителів. Справа у тому, що у цій історично-архітектурній пам’ятці почали траплятися дивні, з людської точки зору, речі. Зокрема, багато елементів старовинних фресок, які датуються XVIII століттям, і які за часів радянської влади були заховані під шаром набілу, а під час реставраційних робіт частково відкриті, почали … самовідновлюватися. Спостерігаючи за елементами, важко уявити, що хтось власноруч та тишком їх відновлює, бо досягти куполу монастиря неможливо без спеціальних знарядь та техніки. До того ж, у церкві при монастирі є чудотворна ікона Пречистої Богородиці Почаївської, яка також самовідновлюється, тобто почали яскравішати потускнілі з часом кольори. Можливо, причиною цьому є молитви монахів, яких нині нараховується близько тридцяти. «Ми постійно молимося за весь світ, у нас проводяться щоденні богослужіння, як у Почаївській лаврі, – розповідає настоятель храму отець Роман. – До речі, звідти нам подарували іконостас, який, наче на замовлення, підійшов за розмірами нашому монастирю. Хіба це не диво?!». Свого часу монастир пережив і побачив чимало змін. Заснований у 1538 році як чоловічий монастир, під час набігу монголо-татарських вояків був зруйнований, але згодом відбудований. У 1746 році він набув статусу Базоліанського католицького монастиря, а через 110 років згідно з царським указом став православним приходом до Городищенської церкви святого Миколая. Потім він набуває статусу жіночого монастиря, куди приходить ігуменя Василіса, за сприяння якої монастир набуває розквіту. З часом там з’являється 234 послушниці. При монастирі починає діяти лікарня, аптека, майстерня живопису та рукоділля, сирітський притулок. Жіночий монастир проіснував до 1923 року, після чого став педагогічним технікумом, а через три роки – військовим санаторієм. Не дивно, адже на прилеглій території є кілька джерел з мінеральною водою. Через десять років відновлюється робота жіночого монастиря, але ненадовго: за два роки його закривають взагалі. Натомість у 80-90-х роках там розгортає свою діяльність центральна психіатрична лікарня. «Ми добиваємося того, аби психіатричну лікарню перенесли у Шепетівку, а до нас приїжджали паломники з усієї України. Хочемо відкрити невеличкий готель, де мали б змогу переночувати прихожани з інших міст», – ділиться планами отець Роман. До речі, цьогоріч на свято Івана Купала з Почаєва у подарунок Городищенському Свято-Різдва Богородичному чоловічому монастирю привезли ікону Почаївської Божої матері.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую