ye-logo.v1.2
27 Вересня, 2020

Страшна підозра

1160

Тендітна русява Віра дивилася, як чоловік розраховується з водієм таксі.

Потім вони почали розвантажувати валізи та сумки. Віра спробувала допомогти, та Валерій рішуче її відсторонив. Вони з водієм неквапливо та старанно склали увесь багаж біля під’їзду. Віра, як завжди, закохано дивилася на свого Валерія: шкода, що весільна подорож закінчилася (побували в Ялті). Обоє вперше були на морі, тому багато вражень та покупок. Молодята стояли біля під’їзду та сміялися над собою та купленим дріб’язком. В Ялті усе здавалося таким гарним, а головне – конче потрібним, проте зараз... Віра картала себе: шкода було чоловіка, який тягнув увесь цей багаж, добряче вже натомився та спітнів. Поки стояли, двері під’їзду відчинилися, й вийшла Ольга, їхня сусідка. З Вірою вони були однолітками, вчилися, щоправда, в різних школах, проте при нагоді завжди спілкувалися. Після школи Віра закінчила університет, потім – аспірантуру. Ольга одразу ж після школи пішла працювати, бо батьки хворіли, й на навчання не було ні часу, ні грошей. Виглядала Ольга погано: схудла, бліда, розгублена. Привіталася й пішла. Віра перезирнулася з Валерієм та швиденько наздогнала Ольгу. Навіть не встигла щось запитати, як Ольга почала плакати та розповідати, що нещодавно майже одразу поховала обох батьків. Роботу ще до того довелося покинути, бо треба було доглядати батьків. Зараз залишилася сама, бо не має родичів, грошей, роботи... Віра обійняла Ольгу та повела її додому. Поки батько Валерія допомагав розібратися з речами, вона зі свекрухою втішали сусідку. Мати Валерія, Валентина Сергіївна, все картала Ольгу, що вона одразу не звернулася по допомогу. Вони з чоловіком майже усе літо були на дачі, то навіть не знали, що в неї сталася така біда. Ольга потроху заспокоїлася, разом повечеряли. Віра з чоловіком багато розповідали про свої враження від подорожі. Потім Віра, крадькома від Ольги, повибирала багато речей із шафи та дорожніх сумок. Додому сусідка пішла пізно. Незважаючи на її протести, супроводжував її Валерій із великою важкою сумкою, де були речі, харчі та гроші для Ольги. Згодом Валентина Сергіївна влаштувала дівчину працювати продавцем у невеличку вишукану приватну крамницю своєї подруги. Вона вже й повеселішала, почала непогано виглядати. Зустрічалися вже нечасто, бо Віра працювала викладачем, захистила кандидатську. Валерій займав відповідальну посаду у великій комерційній організації, то вдома майже не бував. Його батьки купили собі нову квартиру, і молодята залишилися самі. Вірі доводилося вже самій господарювати. У житті, щоправда, не все було гаразд: у Віри стався викидень, лікарі були невдоволені її станом здоров’я, тому Валерій змусив її зменшити навантаження на роботі й узяти домогосподарку. Віра почала частіше бувати в Ольги. Сусідка вивчилася на швачку, і вона часто замовляла в неї нові сукні. Щоправда, Віра почала повнішати, на відміну від тоненької стрункої Ольги. Потім з Ольгою почало коїтися щось незрозуміле: вона почала уникати Віру. Стала якась розгублена. Віра вирішила відверто поговорити з улюбленою подругою. Ольга знову плакала: виявилося, що вона вагітна. Про батька дитини, ховаючи очі, сусідка відповіла коротко: «Покинув!» Спочатку хотіла позбутися дитини, та Віра з Валерієм не дозволили. Порадилися й вирішили, що будуть допомагати їй. Так буде краще: усе ж таки, не сама, а з дитиною. В Ольги народилася дівчинка. Віра з Валерієм стали хрещеними батьками. Назвали дівчинку Веронікою – на честь хрещеної матері. Маленька дівчинка часто хворіла, тому вирішили, що Ольга залишить роботу, бо дитина потребувала уваги. Сусіди щомісяця давали гроші для хрещениці. Але дитина підростала, й грошей потрібно було все більше. Спочатку віддали до приватного садочка, де вчили іноземним мовам та танцям. Після садочка віддали до платної гімназії. Про свою дитину вже й не думали, якось непомітно зникла хатня робітниця, а Віра знову почала багато працювати. Крадькома від чоловіка вона завжди ще якісь гроші додатково давала Ользі. Аякже: це ж для її улюбленої хрещениці! Крім того, Віра завжди побоювалася, що чоловік якось скаже: «Досить! Дитина вже вчиться у школі, то нехай Ольга, нарешті, вчиться сама дбати про свою сім’ю!» На щастя, нічого такого чоловік не казав: він був закоханий у свою роботу, часто їздив у відрядження. Віра не дуже добре почувалася, а вже втомлюватися почала так, що навіть вечеряли вони частенько в Ольги. Та була гарною господинею, на вечерю в неї завжди було щось смачненьке. Якось так траплялося, що повертаючись ввечері додому, Віра бачила світло в сусідки, то й завертала одразу до неї. Останнім часом частенько й Валерій вже чекав її в Ольги. Маленька Вероніка вчилася гарно, була старанною та слухняною дівчинкою, а ще – рухливою та любила танцювати. То старша Віра й надумала про танцювальний гурток. А головне – для здоров’я корисно. Віра швидко бігла вулицею, бо хотіла побачити хрещеницю. Дівчинку сьогодні вперше мали вести на заняття танцями. Віра вже й сплатила за перші уроки, проте на самі заняття не встигала: велике навантаження на роботі. Але зараз між парами в неї несподівано виникло «вікно», то вона вже зробить сюрприз Вероніці, чоловіку та подрузі. В сумці на дівчинку чекає подарунок: невеликий кошлатий песик. Ото вже радість буде для маленької! Всі хотіли, щоб перше заняття для неї перетворилося на свято. Повненька Віра вже втомилася від швидкої ходьби. Добре, що перед їхнім будинком є невеличкий сквер. Засапалася так, що присіла на лавку: треба трохи перепочити. Їхня машина стояла під під’їздом, отож, коли вони вийдуть, вона їх покличе та підійде. Через декілька хвилин її близькі вийшли, проте Віра не звелася з місця. Вона здивовано поглядала на подругу. З під’їзду вийшла молода, вродлива, впевнена в собі, випещена пані. Віра чомусь поглянула на свої руки без манікюру... Який вже там манікюр, коли не має сил та часу на вечерю та хатні справи! А ще поглянула на свої джинси, куртку та светр. Так швидше й зручніше бігати на роботу. Про макіяж вже годі й казати: забула, коли робила, й взагалі не пам’ятає, як його робити... Та навіть не це вразило Віру. Дитину Валерій одразу ж посадив на заднє сидіння, а для Ольги відчинив дверцята на першому сидінні. Вона неквапливо підійшла, поправила йому зачіску та поплескала по щоці, а він її злегка обійняв та притиснув до себе... В машину сідала... сім’я... Вони вже давно поїхали, а Віра все ще сиділа в сквері. Відчувала слабкість, боліло у грудях, на душі було погано... Потім схаменулася: час на роботу. Добре, що живуть вони поруч із університетом. Бігла, а думки... Здавалося, що лусне голова, серце, легені... Думки клубочилися, наче хмари, й поступово, наче крізь туман, товстою чорною гадюкою почала виповзати невідступна та страшна підозра...

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини

Інформація з інших ресурсів

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую