15 лютого - Стрітення Господнє

Як і більшість великих свят, Стрітення Господнє, овіяне легендами. Саме сьогодні, Ісуса принесли до єрусалимського храму, щоб він представ перед Господом. Сталося це на сороковій день після народження маленького месії. Відповідно до переказу, у храмі до земних батьків Христа підійшла благочестива людина на ім'я Симеон, якому було повідомлено, що він не помре, доки не побачить Спасителя. Стрітення також символізує зустріч Старого і Нового Завітів, а у народних сказаннях, як зустріч зими з весною. Його ще називають “Стрічання”, “Громиця”, “Зимобор”. 15 лютого, за народними повір`ями, зима іде туди, де було весна, а весна — повертається на місце зими. Дорогою вони зустрічаються і говорять між собою. Кажуть, що вони зустрічаються двічі на рік. Перший раз на Стрітення, а другий на день святої Анни — 22 грудня.
В народі вважали, що "Зима" - стара баба, а "Весна" - молода дівчина. На свято Стрітення бабу-Зиму веде попід руки старий дід Мороз, обоє зігнуті, трясуться. Кожухи порвані, наче миші їх гризли, а головне, несуть лід у мішках. А от дівчина-Весна — гарна, щаслива, з вінком на голові, у вишиванці з квітів.
Багато народних прикмет пов'язане із Стрітенням. Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий врожай на полях. Вітер – не віщує нічого доброго. Сніг – на дощову погоду. Хурделиця – весна буде пізня і холодна. А ще кажуть: “Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то жди ще стужі!” або “Як нап’ється півень води, то набереться господар біди”. В цей день у храмах святять воду і свічки, які оберігають оселю господарів від грому та вогню.