Школярі брали участь у розкопках у Кам’янець-Подільській фортеці

Ось уже більше сотні років дехто з учених заявляє, що фундаторами міста були римські легіонери. «Писемні джерела для доведення тієї чи іншої версії, - каже директор історичного музею-заповідника Людмила Станіславська, - надто дорого для нас коштують, бо всі вони знаходяться за кордоном. Залишається єдиний спосіб знайти відповідь на це питання – розкопки. У нашому місті вони ще дуже мало велися. Дослідження активізували в 2008 році й отримали понад три тисячі артефактів, які наближають нас до розгадки, дають змогу остаточно відкинути литовську версію і голосніше заявляти про ймовірне заснування міста в давньоруський період». Торік та позаторік поруч із науковцями копали студенти Національного університету імені Івана Огієнка. Цьогоріч у одних шурфах із відомими вітчизняними археологами такими, як Ла- риса Виногородська (старший науковий співробітник Інституту археології НАН України) працювали зовсім юні науковці, члени Малої академії наук України. Три десятки майбутніх фахівців уперше в своєму житті мали змогу доторкнутися до відкритих ними культурних шарів та артефактів на території Старої фортеці. Літня школа для обдарованих дітей «Лідер» Хмельницького територіального відділення МАНу зібрала з усіх районів області школярів, котрі до цього займалися «віртуальною» археологією. Вони го- тували наукові праці історико-краєзнавчого напрямку, але користувалися не результатами розкопок, а найчастіше книгами та Інтернетом. Ціла декада на справжніх розкопках, та ще й у знаменитій фортеці, буквально перевернула життя цим дев’яти- та десятикласникам Хмельниччини. Чимало зусиль до організації першої школи доклали директор обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді Григорій Гончарук та його заступник Марина Мукомела. Юні дослідники провели також теоретичні й практичні заняття з науковцями Хмельницького та Кам’янець-Подільського національних університетів, Острозь- кої академії, побували на екскурсіях у Хотині, Кам’янці-Подільському, Бакотському скель- ному давньоруському монастирі, в «Печері Вертеба», тощо. „Якщо чесно, – розповідали навперебій кілька «першопро- хідців» з МАНу, – спочатку робота з лопатами під палючим сонцем та дощами видалася нам не вельми привабливою. Але коли ми побачили те, що видобули із землі пані Лариса, працівники музею Руслан Йолтуховський та Петро Болтанюк, то дуже загорілися і вже не хотіли виїздити з Кам’янця. Навіть не віриться, що на одному місці може бути стільки знахідок від 13 до 18 століть! Тут тобі і кераміка трипільської, і знаряддя чорноліської культур, і різноманітні монети ХІV-ХV століть, молдавські, польські (династії Ягеллонів), золотий гульден 1804 року, велика кількість зброї, арбалетні болти, які свідчать про те, що фортецю охороняв загін із арбалетами, багато козацьких люльок, що виготовлені в Сатанові, про що свідчить штамп на виробах. Нам хочеться теж знаходити такі цінності, які дадуть відповіді на багато питань з історії нашого краю, держави. Ми дуже вдячні обласній владі, яка віднайшла в час кризи кошти для нашої школи. У «Лідері» ми не тільки вперше вчилися вести розкопки, а по-справжньому любити свою країну, досконало пізнавши її історію”. Можливо, саме ці хлопці – Василі, Олеги та Дениси – дадуть у недалекому майбутньому відпо-відь: хто ж і коли заснував древ- ній Кам’янець. Потрібна постійно діюча археологічна експеди- ція – а це щонайменше 50 тисяч гривень щороку. Також наразі місто потребує розробки спеціальної програми археологічних досліджень, бо поки що їх ведуть спонтанно. І на її розробку теж потрібні гроші. Доки сьогоднішні «манівці» отримають дипломи археологів та істориків, віриться, що й кошти знайдуться, й програму приймуть. Відтак, приїдуть вони досліджувати місто, яке звикли називати квіткою на камені. Може, розкопають і залишки табору римських легіонерів десь поруч із Ратушею. Поки що в римлян мало хто вірить.