У Славутському районі росте 600-річний дуб

 Щоб обійняти його, знадобиться кілька дужих чоловіків, а в тіні його розлогої крони зможе відпочити з десяток охочих.
Хто і коли посадив цього велетня, у селі не знають. Розповідають лишень легенду, що саджали алею молодих дерев вздовж дороги від Острога до Славути, якою мала їхати імператриця Катерина. Однак насправді вік дерева значно більший: у книзі “500 видатних дерев України” йдеться, що йому близько 600 років. Обхват дерева – 6,3 метри, висота – 30 метрів.
“Восени все подвір’я засипане жолудями, сусіди розбирають на корм свиням”, — каже Володимир Грубой, на обійсті якого росте дуб.
Чоловік розповідає, що хату під дубом збудував його прадід. Старенька будівля і досі стоїть тут. А неподалік виріс новий будинок пана Володимира.
“Тут жили мої батьки, і я вирішив біля дерева залишитися, – каже він. – У дитинстві на дерево ми не лазили, боялися. А в молодості цілувалися тут, від дощу ховалися... І зараз іноді підійду до дуба, обійму його, він такий могутній і вічний, хочеться собі взяти трохи тієї сили”.
У 1960-х роках, як розповідає господар, у дуб вдарила кульова блискавка. Однак дерево залишилося неушкодженим. І досі воно стоїть здорове і міцне, немов символ життя.
Парк Яблоновських був окрасою Волині
Село пишається не лише природною пам’яткою, а й архітектурною — красивим дерев’яним храмом. Воскресенська церква була збудована у 1763 році і належала греко-католикам. Місце для церкви власники села Яблоновські обрали вдало: вона стоїть на пагорбі біля в’їзду у село і досі є окрасою Старого Кривина.
До речі, церква — це не єдиний слід, який залишили по собі Яблоновські у селі. Кривин відійшов до цього роду у XVII столітті. За місцевою легендою, відомий представник цього роду, гетьман Станіслав Яблоновський вирішив покращити місцевість, змушуючи турецьких бранців копати навколо замкового дитинця канали. Гетьману приписують також розбивку парку. А на початку ХІХ століття, за часів князя і сенатора Максиміліана Яблоновського, Кривин славився своїм парком на всю Польщу.
Плануванням парку займався відомий майстер ландшафтної архітектури того часу Діонісій Міклер. Він так вдало підібрав дерева і рослини, що зумів перетворити пласку ділянку з пісковим ґрунтом на дуже мальовничий куточок. Міклер так прив'язався до Кривина, що на старості і сам оселився тут.
Зараз від парку залишилися старі дерева, які ростуть хаотично, хоч ще кілька десятиліть тому тут квітнули троянди, й алеї парку були вимощені бруківкою.
Також збереглися рештки маєтку: старий міст через рів, в’їзна брама та будинок, у якому жила панська челядь (зараз тут будинок-інтернат для людей похилого віку й інвалідів).
Хоч рів, яким був оточений маєток, зберігся частково, але розміри його вражають і досі. Одна його частина пересохла, інша ж досі глибока, через неї перекинуто кілька містків, у тому числі один старовинний. Місцеві жителі розповідають, що дно рову вистелене цінними породами дуба, а під ним приховані панські скарби...