ye-logo.v1.2

Пасажири

Суспільство 1870
Фото: po-puti.rpod.ru

На пероні скупчилися люди. Голос із репродуктора повідомив, що потяг прибуває на першу колію.

 Добре, що з першого разу вдалося все почути, бо іноді здається, що той, хто сидить у диспетчерській, не вимовляє принаймні половину літер абетки. Тому часто розібратися що куди прибуває і звідки – дуже важко. За яким принципом підбирають диспетчерів? Мабуть, точно не за дикцією. Пасажири ж різні бувають, і якщо враховувати, що будь-яка поїздка це – стрес для людини, то хвилювання «забиває» вуха не лише тим, кому за віком глухота притаманна. Потяг зупинився, ще декілька хвилин нервування і, нарешті, пасажири на місцях. Усі переживання враз вгамовуються, і думки подорожніх переміщаються в іншу, більш приємну площину. Ще потяг не набрав швидкості, а провідник не зібрав квитки, як на столиках зі швидкістю світла вже з’являються наїдки, за неписаними правилами, в усіх однакові: круто зварені яйця, котлетки, сало з часничком, обсмажена курочка або ковбаска, огірочки та помідорчики. І вже за хвильку то там, то тут чути, як об столики розбивають яйця, і по вагону розноситься часниковий аромат ковбаски, який ненав’язливо перемішується із запахом чужих шкарпеток, спітнілих тіл, бо хтось вже встиг роззутися, роздягнутися (хай їм грець), адже на якийсь час – кому більше, кому менше – цей блакитний чи зелений вагон стає домівкою на колесах. Тому й більшість, щойно потяг рушив, почуваються як вдома. Хтось, добре попоївши, вже хропить на верхній полиці, а хтось «виливає» сусіду свою душу. Це вже – як кому пощастить. Головне, що все можна цій жертві розповісти й виговоритися, дарма, що співбесіднику це нецікаво, але мусить вислухати, бо нема куди подітися, тож бідолаха «вип’є чашу одкровення до дна». До кінця поїздки сусіди познайомляться, пригостять одне одного своїми смаколиками, а, зійшовши з потягу, відразу все забудуть.

Тетяна ЗЕЛЕНЕЦЬКА.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую