Позитивне обличчя Євромайдану

 «Проскурівський телеграф» звернувся до хмельничан, які з перших днів вийшли на площу, щоб висловитися проти дій влади, підтримати курс на євроінтеграцію та захистити власні права. Ми вирішили не зачіпати політиків, які від подій можуть мати ще й власну вигоду, а опитали звичайних громадян, що саме спонукало їх виходити на Євромайдан. І дізналися, чи досягнуть мітингувальники, на їхню думку, поставленої мети.
Анастасія Буняк, продавець:
«Я на майдані з першого дня. Намагаюся щодня приходити, іноді разом з родиною, яка теж підтримує Євромайдан.
Звісно, питання євроінтеграції має важливе значення, але після подій в ніч на перше грудня, мова в першу чергу, йде про захист прав і свобод. Побиття мирних мітингувальників — злочинні дії проти усього народу. І владу, яка допустила це, яка дозволила знущатися з людей, слід усунути.
Я вірю в те, що Євромайдан досягне своєї мети. Адже, як це не банально звучить, але добро має перемогти!»

Володимир Смотритель, директор та актор монотеатру «Кут»:
«Я співав власні пісні на Євромайдані як у Хмельницькому, так і в Києві. Так я висловлюю свою позицію як митець. Кажуть, що краса і мистецтво врятують світ. Але дуже прикро спостерігати, як багато подільських митців залишаються байдужими до подій у країні.
Зараз у державі остання стадія наруги над народом, усюди корупція, чиновники жирують. Скільки ще треба мати вищих освіт, скільки працювати, щоб достойно жити? А яку країну ми передаємо дітям?
Ми — нащадки древньої цивілізації і культури, і знову вийшли захищати свою країну. Це логічно й історично обумовлено.
Звісно, люди досягнуть своєї мети, хоч і важко прогнозувати, скільки часу на це знадобиться. Але «перезавантаження» обов’язково відбудеться. І тому вже мільйон стоїть. А якщо треба, вийде і два, і три мільйони людей. Ще один позитивний момент зараз відбувається симбіоз поколінь, і старші люди, і молодь об’єднуються заради спільної мети».

Микола Мельничук, художник, член Національної спілки художників України, народний майстер декоративно-прикладного мистецтва України:
«Добрі справи починаються завжди з Майдану. Я хмельничанин, художник, на акцію буду виходити доти, поки справедливість не буде торжествувати на нашій Україні. Вірю, що молитва має велику силу. Тому хочу, щоб ми разом молилися за наших діточок, як там, так і тут… – Голос чоловіка зірвався від сліз, що нахлинули… і за мить він продовжив: в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь…Ми переможемо. Я переконаний».

Олександр Супрунюк, комендант польової кухні на Майдані у Києві:
«Народ тут, на Майдані – це еталон того суспільства, який ми хочемо побудувати. Я у столиці з 23 листопада. Коли почалися активні події, тобто люди масово почали виходити на акції протестів, поїхав додому, зібрав людей і повернувся до столиці. З того часу постійно в Києві. Наша «бригада» з близько двадцяти осіб готує їжу для мітингувальників. Найбільше ми готували 14 підходів в день, щоразу по 200 літрів! Загалом виходить майже три тонни їжі! Зараз ми забезпечуємо їжею дальні барикади і віримо, що робимо це заради перемоги. Хоча зараз, на мою думку, у країні патова ситуація. Іншого шляху, ніж того, яким ми зараз йдемо – не бачу. Йти на силовий варіант розв’язання ситуації – це до громадянської війни та розколу України. Зараз люди настільки відчули свободу, що готові стояти до перемоги. З усього видно, що боротьба буде тривалою. У країні буде затяжна політична криза, але Україна такою, як вона була, вже не буде! Різниця між усіма майданами, які відбулися, від 2004 року, - разюча. Тоді, у 2004 ми всі стояли за царя – одні за «доброго» царя Януковича, інші – за «доброго» Ющенка. У 2010 – чорнобильці та підприємці, стояли за свої, шкурні інтереси. Сьогодні люди стоять за свободу. Це зовсім інший рівень свідомості!»