Молода, симпатична… Познайомлюсь?

 Не всім знайома ситуація, але дівчата, які «вдарилися у кар’єру», «вибирають саме того», «ще не нагулялися» і так далі, чують такі фрази на свою адресу дуже часто.
Ми вирішили таки щось зробити, а потім написати, що з того «щось» вийшло!. А вийшло… несподівано!
Один із найпопулярніших методів усіх часів, щоб познайомитися з «судженим» – подати оголошення. Ми з колегою взяли на озброєння газету та сайти знайомств.
Сайт знайомств... Що простіше: познайомитися з пристойним чоловіком, чи нарватися на збоченця?

Чомусь вважається, що на сайтах знайомств переважно сидять збоченці, маніяки, поважні дядечки, які видають себе за молодих чоловіків, звичайні тролі, які розважаються таким чином, ботани, невдахи, які не мають особистого життя...
В той же час уже кілька моїх знайомих знайшли свою долю саме на таких сайтах. Дві досить вдало вийшли заміж у Німеччину, третя нещодавно познайомилася з порядним, розумним чоловіком, випускником Чернівецького університету і переїжджає жити до нього.
Отож, і я вирішила спробувати долю. Найперше, знайшла в Інтернеті адреси кількох сайтів, почитала відгуки, аби не натрапити на лохотрон. Бо ж є немало сайтів, де з вас візьмуть гроші, попросять надіслати СМС, а в результаті - ні кавалера, ні навіть реєстрації.
Зареєструвалася. Виклала “свої дані”. Спочатку хотіла потролити, вдаючи таку собі блондинку. Але потім вирішила, що це стане приманкою для психічно-неврівноважених людей, тож передумала і написала цілком пристойне так би мовити, резюме. Виклала фото - не своє, звичайно. Взяте з Інтернету, відфотошоплене.
Довго чекати не довелося...
Листи посипалися один за одним. А я лише дивувалася, скільки у нас неадекватних людей! Таке враження, ніби всі вони зранку до вечора сидять на сайтах знайомств. Один виявився збоченцем, інший - спробував розвести на гроші, третій - психічно-неврівноважений тип, з яким у реальному житті навряд чи хто захоче мати справу.
Отож, по-порядку. Насамперед, тут тусуються чоловіки, які банально шукають сексу. Майже у п'ятидесяти відсотках усіх листів була саме така пропозиція. Причому, без усіляких “реверансів”, пропонували прямо і з усіма подробицями, чого від мене вимагалося. Писали навіть хлопці на 15-20 років молодші. Таке враження, що в житті таке щастя випадає їм украй рідко, тому - “з ким” - для них не так уже й важливо.
Писав чоловік зі Словенії, який у шостому листі запросив до себе в гості, а перед тим, “на знак любові”, вислав подарунок - на тисячу євро! Що там, не сказав, “нехай це буде тобі приємним сюрпризом”. Але з тим подарунком виникли якісь проблеми, і щоб отримати його, потрібно було вислати на вказану ним адресу ... 50 доларів. Довго вагалася, адже кавалер був доволі симпатичним, але, на щастя, додумалася поблукати по форумах, де розписано, що подібні “сюрпризи” - розповсюджена методика інтернет-шахраїв...
Були й такі, котрі тусуються на сайті заради того, аби було кому поплакатися в жилетку: робота - лайно, жінка- повія, начальник - самодур... Діалогу не виходить, тому що людина, знаходячись на своїй хвилі, тебе не чує.
Але найбільш неадекватним був хмельничанин, назвемо його Андрій. Спочатку наше спілкування було досить пристойним, з обговоренням книг, фільмів, цитування Ахматової. Однак одна моя фраза з приводу майбутнього побачення перетворила романтичного принца на чудовисько.
“Пасть свою завали, курица, таких как ти, гнида, ... нада, я тибе...(продовження газетний папір не витримає).
Правда, були й нормальні, цілком адекватні чоловіки. Але, призначивши побачення і отримавши згоду, вони зникали в невідомому напрямку. Можливо, не вистачило сміливості, бо, кажуть, є ще й такі, хто висилає фото вродливців, а при зустрічі виявляється, що ваш Ален Делон - звичайнісінький животатий голомозий дядько.
... Обурюватися безглуздо, але все це “сміття”, на жаль, розпорошує увагу і заважає знайти гарну людину. А таких тут, повірте, немало. Просто мені, як і в реальному житті, такі не трапилися.
Газета оголошень – доступні дівчата, ласі до розваг чоловіки і… зневірені хлопці

«Молода, симпатична, фінансово забезпечена. Познайомлюся з самодостатнім чоловіком від 30 до 40 років для серйозних стосунків», – таке оголошення одного дня вийшло на шпальтах газети і …понеслося.
Перший дзвінок пролунав за кілька хвилин до дев’ятої ранку, і я з опалу видала своє справжнє ім’я. Хлопець представився Андрієм. Розповів скільки йому років, де працює і чому так зранку зажадав знайомства.
«Я торговий агент, але зараз на лікарняному. Тільки зараз, коли мушу відлежуватися, а не працювати, зрозумів, що мені самотньо в житті», – повідомив хлопець спокійним і навіть сумним голосом. Не минуло й двадцяти хвилин, як наступний молодий чоловік, чітко, як на допиті, відрекомендувався: як звати, скільки років, де працює, чому розлучився і що не має дітей, хоча дуже хоче.
«В мене, якщо чесно, немає великих пожитків, але є душа! Я не ділю роботу на жіночу і чоловічу. По голосу чую, що ти добра, а значить, маєш серце, як і я…», – сердешно резюмував хлопець, і мені якось аж соромно стало, що своїми експериментами, виходить, граю на почуттях людей. Та ніяковіти довго часу не було. Того дня дзвінки сипалися на диво щедро! Години до п’ятнадцятої роботи не було, окрім відписування смс-повідомлень, відповідей на дзвінки та обміну враженнями із колегами.
Та експеримент експериментом, а робочі наради в шефа ніхто не відміняв. Вимкнула звук телефону. До ранку. Зранку екран мені видав… 18 пропущених дзвінків і 9 повідомлень. Останній дзвінок мав би мене розбудити о третій ночі!
Цікава закономірність: години до двадцятої телефонували люди, які майже не натякали на інтимні стосунки, а ось після двадцять другої – в основному ті, хто хотіли «гарячого кохання», «зустрітися ввечері», «розважитися», незважаючи на те, що в оголошенні зазначено «для серйозних стосунків». Один чоловік навіть здивувався, а «секс – це що не серйозно?»
Один дзвінок мене розвеселив не на жарт, коли на тому кінці ефіру я почула, що це фотограф який шукає дівчат для фотосесії, які «гарні і, разом із тим, трохи розбещені, бо йому потрібна фотосесія-ню».
Після оголошення в газеті минуло два тижні. Телефон все ще на беззвучному режимі. Щодня по шість-вісім неприйнятих дзвінків (робочий режим не дозволяє постійно відповідати кавалерам) та по три-чотири смс-ки з повідомленнями різного штибу.
Зазвичай додзвонювачі милі, або намагаються такими бути, нахваляють, розсипають компліменти, навіть на відстані відчувають, що я «гарна, розумна, мила» і взагалі «ангел во плоти». Та один дзвінок перекреслив увесь позитив.
Перша година ночі. Після робочого дня я забула вимкнути звук. Чоловік гарно поставленим голосом повідомив, що готовий приїхати до мене вже зараз.
«Називай адресу, я розумний, багатий і не скупий. Шукаю постійного кохання, а не якихось хвойд! Хочу на тебе подивитися, якщо мені сподобаєшся, то будеш купатися в розкошах!»… Чи то спросоння, чи від великої кількості інформації я видала, що «не шукаю коханця, бо кандидатур і без оголошення вистачає, тим більше таких хамовитиих» і додала, що в оголошенні чітко написано «для серйозних стосунків». Чоловіка обурили мої слова, і на ранок мій телефон видав … дванадцять пропущених дзвінків з одного номера!
Отож, за два тижні я, окрім докорів сумління за дзвінки справді щирих чоловіків, отримала понад сорок повідомлень і до сотні дзвінків. Частина залицяльників була досить таки настирною.
Резюме: усі, хто себе впізнає… Пробачте. Як то кажуть, «нічого особистого – лише робота».

Маша КУДРЯША,
Лариса ГРИГОРЕНКО.