ye-logo.v1.2

Чарівний глечик

Суспільство 2348
Фото: fotto.ru

– Василю! А йди-но сюди! – кричала з хліва не своїм голосом Марія.

 Вона щойно пішла доїти корову. Нагріла води, аби помити вим’я. Перед тим дала худобині жменю дерті, бо Лиска інакше всього молока не віддасть. Одним словом, догоджала годувальниці, ніби маленькій дитині.
– Що сталося? – запитав чоловік ледве переступивши поріг коров’ячої оселі. – Репетуєш, буцім тобі на голову стеля обвалилася.
– Ти тільки про таке і мрієш, – відповіла дружина, витираючи ганчіркою молоко з одягу. На підлозі стояла калабаня поживного продукту. Над нею дзизчали мухи. Смачно сьорбав богемний сніданок Мурчик.
– Все! Немає більше сил. Дарма ми її годуємо і випасаємо ранками, – мовила сердита жінка і гепнула рогату лагамидницю кулаком по ребрах. – Не стоїть. Б’є ногами так, що аж страшно приступитися – зробить мене калікою. Шкода, але мусимо її позбутися.
Лиска флегматично дивилась на господарів. Певно, не відчувала жодної вини за собою.
В суботу, коли ще не співали треті півні, пішли в Кузьмин на базар. Василь силоміць тягнув на мотузці корову, котра донедавна була членом сім’ї. Марія йшла позаду і цьвохкала вербовим прутиком по ратицях. Близько не підходила, бо могла отримати наостанок копняка.
Господиня йшла і міркувала собі: «Чому колись спокійна і високоудійна корівка стала навіженою?». Як тільки-но сяде під нею з дійницею, то таке починає виробляти, ніби дідько в решеті. Люди і притискали Лиску драбиною, і, як коням, путали ноги. Не допомагало. Вигриндзолювала так, буцім навколо неї роїлися ґедзі, комарі, мухи вкупі з бджолами, котрі злетілися зі всієї околиці.
Такої корови в селі не тримають. Неспокійних, з козячим надоєм, ялових чекала одна дорога – на м’ясокомбінат.
На торговиці заготівельники-нишпорки відразу запримітили добре вгодовану живність. Заговоривши зуби селянам (а це хлопці таки вміють), можна було зірвати непоганий куш. Два заготівельники обступили Василя з Марією, якщо хтось підходив до них, то словами і помахами рук відганяли цікавих.
Вона вже куплена! – казали і витягували з кишень тугенькі гаманці, шелестіли грошима. Та хитрі і скупі торгаші лише прицінювалися до Лиски. Їм дуже не хотілося продешевити. Аж тут до них наблизилась немолода жінка.
– Не віддавай корови. Їй-богу обмануть. Я заплачу, скільки скажеш. Тільки підожди хвилинку. З тими словами вона щезла між людьми. Як пропала, так і з'явилася. В руках тримала новенького глечика. Без прелюдії, не попередивши хазяїв, отим глиняним причандалям торкнула Лиску поміж роги. Та заревіла так, як подають останній звук корови, побачивши перед собою браму м’ясокомбінату. Коли прощаються з білим світом.
– Навіщо вона вам? – не зрозуміла наміри жінки Марія. – Так хвицає копитками, що не приступите. Хочете працювати на аптеку?
– У мене не буде! – мовила і відрахувала належну суму. Вдарили по руках. З поли на полу перекинули кусень хліба і копійку. Лиска помандрувала на нове господарство.
Минув рік. Василь, аби придбати порося, пішов до Кузьмина. Прицінюючись до крикливих кабанців і льошок, чоловік запримітив ту жінку, котра торік купила його корову. Хотів сховатися в натовпі. Даремно. Вона побачила його і махнула рукою. Підійшов сам не свій. Гадав, що сповідатиме привселюдно, та поквапився з вироком. Нова господиня Лиски не могла нею натішитися. Яких лише не говорила добрих слів на адресу годувальниці. «Писала» таку характеристику, що хоч чіпляй медаль на шию за щедрі надої і високу якість молока. Видно, що заслужила. Потім, на знак вдячності, вони пішли до генделика. Жінка замовила Василеві чарку горілки і пива. Певно, було таки за що.
Мабуть, літні люди щось таки знають.

Михайло СОЛОВЧУК.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую