ye-logo.v1.2

День ангела

Суспільство 2064
Фото: www.ziggityzoom.com

Олексій вже виходив з хати, коли задзвонив мобільний телефон.

 Шугнув рукою до кишені. Натиснув клавішу і на екрані висвітилось ім’я. Ще не сходило сонце, а кума Дарина морочила голову.
- Ти пам’ятаєш, що нині за день? – спитала жінка, котра жила в другому селі. Чоловік стенув плечима.
- Безумовно, сьогодні неділя, і я щойно зібрався на рибалку. Друзі чекають на ставку – доповів, мов на сповіді.
- Відставити походеньки! – вимагала Дарина. – Я так і знала, що маєш забудькувату пам’ять. Дірява голова. Нині в церкві віддають почесті святому Петрові, а наш похресник його тезка. Олексій слухав дзвінкий голос куми Дарини і поволі пригадував події десятирічної давності. Тоді він і оця ранкова балакуха хрестили сина Коробчуків. Хлопчик народився небажаним: ні мати, лінива та охоча до чарки Стефа, ні батько, завжди п’яний Семен, не планували завести третю дитину.
- Навіщо пускати старців білим світом, – говорив недбайло з синім носом. В його словах було раціональне зерно. Бо двоє старших не жили, а існували. В хаті з голоду могла миша повіситися. Все, що висіло в шафі чи лежало в миснику підлягало бартеру.
Дітей найближчим часом, працівники соціальної служби мали відправити в сиротинець. А горе батьків позбавили батьківських прав. Вони тим зовсім не переймалися. Адже відсутність дітей розв’язувала руки.
Подібна доля чекала і на Петрика. Його однолітки навчалися в третьому класі, читали книжки, займалися спортом, мріяли по-дитячому про своє майбутнє. Лише він самотній і замурзаний, розгублений і напівголодний, сидів під давно не біленою мащеною хатою. Слухав, як співають пташки, дивився в небо, по якому пливли чудернацькі хмарки-кораблики. Далі подвір’я йому заборонялося виходити. За непослух батько бив широким солдатським поясом. А мати стояла збоку і не рятувала. Ще навіть досипала солі на рану словами.
«Додай йому ще! Аби не жив своїм Богом!» – говорила задоволено, потираючи давно не миті руки. Після болючої екзекуції, Петрик ховався в високих бур’янах і довго схлипував. Там і засинав, до нього прибігав рудуватий котик, вмощувався під боком і починав муркотіти. Розповідав дивну казку, довгу і добру.
Олексій і Дарина щороку в день ангела свого хрещеника, відкладали всі свої справи і виділяли годину-другу власного часу. А от сьогодні він забув про нього. Соромно. Що ж, нехай дружбами-рибалки вибачають. Відвідини хлопчика, котрого доля обділила щастям, таки важливіше. З його боку буде не по-людськи, коли пильнуватиме поплавця на річці чи чарку випивати з хлопцями в затінку старої верби. Грішно.
- Зустрінемося в крамниці, – сказав Олексій Дарині.
- Купимо дещо з одягу. Візьмемо солодощів. Через годину, з повними пакетами хрещені батьки прийшли до Петрика. Крім дитини і котика, вдома нікого не було. Тим краще, бо якби незугарні родичі валандалися по господарству, то хто знає, якою би вийшла зустріч. Гарячий Олексій, швидкий щодо вирішення проблеми, міг накоїти поганого. Як-не-як вони тут були чужими. Дарина налила в велику миску води, заходилася мити голову Петрику. Олексій, трохи згодом підстриг малого. Потім вони пригощали хрещеника печивом і солодкою водою. День ангела напрочуд виявився вдалим. Петрик смакував гостинцями. Сяяв рум’яним личком. Тицяв крихти печива котикові. Той охоче поїдав все з хлопчикових рук. Лащився, нявкав, просив ще. Коли вони, бідолашні, мали щось подібне на своєму столі!
Візит хрещених і подарунки розрадили – розвеселили знедолену дитячу душу.
Припленталися, нарешті батьки. Посоловілими очима повели навколо, щось буркнули на своїй п’яній мові та й пішли до ліжок. Самогонка хилила до сну. Бідолашний син знову мав залишатися наодинці.
Шкода, що День ангела буває тільки один раз в рік. Петрик запам’ятає всі настанови хрещених батьків, теплоту їхніх рук. Потім він довго-довго дивитиметься їм вслід і кулачками витиратиме сльозинки.

Михайло СОЛОВЧУК.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую