Гаряча тема:
- Війна
АТО: "Усі просто хотіли вижити і жили під землею, задихаючись від смороду тіл убитих товаришів"
Українських військових із зони АТО звинувачують у дезертирстві.
До редакції Газети «Є» минулого тижня надійшов лист від коллег із видання «Сім'я і дім». Видання протягом місяця друкує редакторську колонку «Записки з патрона», у які розміщує тексти рядового Ігоря Головія, який у складі 51-ї ОМБР захищав кордон з Росією у Луганській області.
Останнє повідомлення, кажуть журналісти, отримали у п’ятницю, таке: «... Чому так тихо? Чому хлопці так дивно плямкають ротами, ніби говорять, а я нічого не чую? Звідки вогонь?! Моя машина, остання з одинадцяти, палає... Товариш клацає мені перед носом пальцями, заглядає в очі. «Снаряд розірвався за 30 сантиметрів над головою. Контужений...» – немов крізь вату, починаю розрізняти слова. Контузія – фігня. Головне – живий. Зробіть коридор у пекло...».
Далі колонку редактора передаємо дослівно, без змін: «Сьогодні рядовий Ігор Головій разом з іншими бійцями 51-ї ОМБР перебуває у СІЗО в Запоріжжі. Їм «шиють» дезертирство, за те, що вони ніби-то здалися в полон росіянам. Тож наступні 10 років воїни, що 4 місяці боронили схід від загарбників, щодня ризикуючи власним життям, можуть повести за ґратами.
Про усі жахіття, які довелося пережити вцілілим хлопцям із 51-ї бригади із перших уст дізнався журналіст телеканалу «Інтер» Роман БОЧКАЛА і забив на сполох:
– Хлопці опинилися в Росії. В полоні. Мені жаль, що їй обзивають зрадниками. Не можу спокійно спостерігати за тим, як із хлопців роблять зрадників. Варто розібратися, хто кого зрадив. З одним із полонених я розмовляв у той день, коли все заварилося. Цей підрозділ 51-ї бригади було приписано до 71-ї, і виконував завдання в районі Красного Дону. Це було три тижні тому. 13 липня наші сили пішли звідти у напрямку Свердловська. Хлопці, які пізніше опиняться в полоні, окопалися поблизу Краснопартизанська, зовсім поряд із російським кордоном. Цю ділянку контролювали українські війська. Кордон також був під їхнім наглядом. До того часу, коли 17 липня їх вперше не обстріляли «Градами» з території РФ. Наші основні сили відступили, і це логічно. Але цих хлопців із 51-ї бригади лишили там. І наказали «триматися». Ніби-то прикривати кордон. І вони трималися. Зважаючи на те, що інші пішли, навіщо їх там лишили, хлопці не розуміли. Але командуванню видніше – заспокоювали себе бійці. Прийде підкріплення. А тим часом кільце навколо них стискалося. У Свердловську раптово активізувалися сепаратисти, натхненні вогневою «допомогою» з Росії. І наші хлопці опинилися в котлі. Шлях назад обрізаний. Попереду Росія. Але відповідати вогнем на територію РФ суворо заборонено. До 23 липня з 11-ти бронемашин лишилося всього три. Запаси харчів та води закінчувалися. «Вони вже просто знущалися з нас, – розповів боєць. – Гралися, як кіт з мишею». Такий висновок напрошувався, адже було цілком очевидно, що росіяни їх бачать. І бачать те, техніка вся згоріла. Проте далі лупили із «Градів». «Хотіти б убити – убили б», – дуже впевнено казав мені боєць. Але не вбили. До 25 липня техніки зовсім не лишилося, патронів теж. Бійці вже забули, який вигляд має сонячне світло. Рятувалися в землянках, накритих колодами та блоками, і присипаними землею. Вже не було жодних розвідок і нічних варт... Усі просто хотіли вижити. І жили під землею, задихаючись від смороду тіл убитих товаришів. Можна, я не описуватиму стан морально-бойового духу хлопців? Єдине, що лишалося – це мобільний зв’язок. Від рідних хлопці дізналися, що РНБО заявило – «всіх вивели з оточення». «А про нас що, забули?» – це перша думка. А потім друга, ще страшніша: «А може – поставили хрест?». Я не знаю, і хлопці не знають, чому РНБО заявило, що всіх вивели. І щоб сказали в РНБО, якби бійці загинули під «Градами»? І чи сказали б щось взагалі?
І ось п’ятниця. Все трапилося буденно, без зайвих слів. До них прийшли російські бойовики. І сказали «вилазьте». Посадили всіх наших в Камаз і повезли до свого польового табору. Це ще було на території України. Ніхто нікого не бив, не принижував. Все відбувалося мовчки. В таборі наших хлопців нагодували, помили і сказали їм: «Ввечері виїжджаємо до Росії». Телефони ніхто не відбирав. І хлопці дзвонили не лише рідним, а й командуванню. Всім про все було відомо. І про те, де вони, і про те, що їх збираються вивезти до РФ. Близько 23-ї години в п’ятницю матері полонених з різних кінців країни з’їхалися до Києва на проспект Повітрофлотський. Проте дарма матері втридорога скидалися на таксі. В Міністерстві оборони матерям повідомили, що їхні діти – зрадники. Мобілізовані і добровольці, які тиждень лежали під «Градами», – ЗРАДНИКИ. Я не писав про це відразу. Треба було дати час компетентним органам, щоб з’ясувати ситуацію. У результаті про цю ситуацію ніхто нічого не сказав. І тільки після того як росіяни заявили, що 40 солдатів української армії втекли в РФ, «оскільки не можуть більше продовжувати убивати мирне населення», міністр оборони підтвердив, що таки так – перетнули кордон. А ось чому наші військові опинилися в Росії – «з’ясовується». Звичайно, ми багато чого не знаємо. І той боєць, який все це мені розповів, він також, мабуть, знав не все. Приміром, скільки ще треба було лежати під «Градами» в сирій землі. І напевно не був ознайомлений з великими планами великого начальства щодо підкріплення . Я до чого все це написав. Я не вважаю цих хлопців зрадниками. Перед тим як звинувачувати їх у зраді, запитайте себе: а як ви вчинили б на їхньому місці?
Українських військових, що опинилися в полоні 25 липня, повернули в Україну. Їй доправили у Запоріжжя у військову частину А1978. Наразі прокуратура висунула їм підозру у вчиненні кримінального правопорушення ч.2 ст.28 і ч.3 ст.409 ККУ. Тобто простими словами, дезертирство, зраду батьківщини, відмову від військових обов’язків та змову з ворогами".
Софія ПРИХОДЬКО
Від редакції Газети «Є»: троє із солдатів, яких зараз звинувачують у дезертирстві, із Кам’янця-Подільського. Детальніше про них можна прочитати за цим посиланням.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: