Марина Малиновська: “Рідні тих, хто нині воює на Сході, повинні розуміти, що додому повернуться зовсім інші чоловіки, батьки, сини...”

 Тому сім, хто нині воює на Сході, після закінчення воєнних дій потрібна буде реабілітація. І не останню роль у ній зіграє підтримка рідних, від якої залежатиме багато.
Взагалі, психічний стан людини, яка воювала, залежить від її власних якостей, від стану психіки і від того, що йому довелося бачити і пережити. Та й це ще не показник. Одне діло - бачив і навіть убивав. Інше - якщо прийшов калікою. І в цьому випадку не кожен може відновитися сам.
Тож найперше має бути державна програма реабілітації, соціальна її складова, коли людині потрібно найпростіше - милиці, візок, лікування. Юридична, коли потрібно чогось добитися, наприклад, виплат...
Повинна бути державна підтримка, в рамках якої потрібно працювати не лише з тими, хто повертається з війни покаліченим. Або просто - хто повернувся з війни. А з усіма членами родини. Бо воювати пішла одна людина, а повернулася зовсім інша, а родина до такого не готова. Тож сім'ю треба підготувати до того, що прийдуть зовсім інші чоловіки, батьки, сини. Розуміння цього і вміння знайти з ними спільну мову дуже важливі. Бо коли людина попереджена і знає, які проблеми можуть виникнути у спілкуванні з рідними, вона ставитиметься до цього зовсім по-іншому.
Добре, якби була створена організація солдатських дружин, матерів, чиї чоловіки воюють на Сході. І щоб вони мали змогу хоча б раз на тиждень обговорювати свої проблеми. Це страх, бо вони щодня дивляться новини і не знають, що станеться з їхніми чоловіками. Це паніка, бо вони не певні, чим усе закінчиться. Це і страшна депресія, бо все їхнє життя перевернулося з ніг на голову. Та й взагалі, деякі жінки навіть не знають, що їхні чоловіки на війні.
Тому ми маємо зрозуміти, що навіть коли закінчиться війна, залишиться серйозна проблема, і ми маємо вирішувати її на рівні держави. Бо тільки емоційно стабільні люди можуть виховати емоційно здорових дітей.