Від скрапбукінгу до весілля в українському стилі

 Ляльки-мотанки та обереги, вітражний розпис, прикраси, картини зі шкіри та бісеру, плетені іграшки, декуповані дощечки – усе це можна розглядати не одну годину. А як хочеться доторкнутися до виробів, у які шепетівські майстрині вклали не лише працю, а й душу!
Тут панує атмосфера краси та спокою, а господиня Світлана Столяр та її донька Дарія Дячук радо вітають гостей та з любов’ю розповідають про кожен виріб.
«Мій батько – художник, я росла у мистецькій атмосфері, вчилася у художній школі, потім цікавилася комп’ютерною графікою, - розповідає пані Світлана. – А коли донька теж стала художником (закінчила Грицівське художнє училище, а потім ще й Європейську школу дизайну у Києві), я надихнулася біля неї і почала займатися рукоділлям».
Найбільше до душі Світлані припав скрапбукінг – виготовлення та оформлення листівок, фотоальбомів, блокнотів із застосуванням паперу із принтом, малюнків, ґудзиків, стрічок, намистин та будь-яких підручних засобів. В умілих руках майстрині така звична річ як привітальна листівка стає справжнім витвором мистецтва. І цю «мінікартину» вже не заховаєш у шафі між книжками, вона стає окрасою дому та зберігає довгу пам’ять про приємну подію.
Спочатку мати з донькою робили різноманітні вироби і мріяли про те, щоб хтось у місті відкрив майстерню, де ці вироби можна було б демонструвати та продавати. А потім вирішили, що не варто чекати, і втілили мрію у життя.
«Неодноразово бачила, як дівчата із художньою освітою, не знаючи як цим заробити на життя, йдуть працювати продавчинями. Дуже хотілося виправити цю ситуацію», - каже пані Світлана. – Спочатку було важко, ще й у час такий скрутний відкрилися. Але потрохи розвиваємося».
Кілька місяців тривала підготовка та облаштування майстерні, яка рік тому відчинила двері у ТЦ «Урожай», що у центрі Шепетівки. Тут представлені роботи не лише Світлани та Дарії, а й інших шепетівських та грицівських майстринь. Крім того, у майстерні проводять майстер-класи, під час яких дорослих і дітей навчають декупажу та віражному розпису, вишивці стрічками та плетінню гачком, роботі з термопластикою та солоним тістом тощо. Тут навчать робити фантастичні букети з цукерок та навіть опанувати ази фотошопу.
«Після майстер-класів люди починають більше цінувати ручну роботу, розуміти, що не лише результат, а й сам процес дуже цікавий, а готовий виріб може стати оригінальним подарунком чи вдало прикрасити квартиру. Найбільшою популярністю останнім часом користується декупаж. Мабуть, тому, що процес відносно простий, і його можна застосувати для оздоблення побуту – меблів, шкатулок, фоторамок, посуду», – розповідає пані Світлана.
Повертаючись до коріння
Завдяки любові до рукоділля Дарії разом з мамою вдалося перетворити власне одруження на яскраву подію в автентичному стилі. Вийшло стилізоване українське весілля, де народні традиції переплелися із сучасними тенденціями.
Тітка пошила елегантну білу сукню, на якій мати вишила бісером розкішні червоні маки. Кольє та кульчики нареченої – знову маки, у нареченого – вишита сорочка. Усі гості підтримали молодят та прийшли в автентичному вбранні. Букет, запрошення, келихи, шампанське, серветки на столах – усе було оформлено в одному стилі. Навіть весільний торт прикрашали червоні маки, а пляшки на столі, оздоблені за допомогою декупажу, стали прекрасним доповненням декору. Їхні гості із задоволенням розібрали на пам’ять про урочисту подію.
Не забули і про народні традиції. Щоб кохання було міцним, а сімейне вогнище не згасало, мати подарувала нареченим обереги – пару ляльок-мотанок, виконаних грицівською майстринею Альоною Харусь. Виготовлені з молитвою та світлими думками, вони несуть позитивну енергетику. А коли молодята стали до першого весільного танка, гості утворили навколо них захисне коло, щоб під захистом великої міцної родини народилася нова…
«Нам потрібно повертатися до коріння, родових традицій, розвитку національної культури, тоді ми будемо сильними, - розмірковує Світлана Столяр. – Молодь готова це сприймати, треба їй давати більше інформації».
Після вдалого відтворення українських традицій на власному весіллі, Дарія Дячук разом з мамою мріють про поширення ідеї серед земляків. Вони готові не лише виготовити різноманітні весільні атрибути в українському стилі (а на такі вже є перші замовлення), а й повністю розробити стиль урочистої події.
Крім цього, у невгамовних майстринь у планах відкриття жіночого клубу, де можна буде опанувати ази психології та домоводства, навчитися застосовувати лікарські трави чи робити лікувальний масаж. Словом, відродити та примножити знання, які протягом століть передавалися від матері до доньки, від бабусі до онуки.

Оздоблені декупажем пляшки, що стояли на весільних столах, гості із задоволенням розібрали на сувеніри.

Мати дарує нареченим обереги, щоб їхній шлюб був міцним.