ye-logo.v1.2

Боєць “Донбасу”: “Нас “поливали” “Градами” тричі на день. Потім вдарили зі “Смерчів”

Суспільство 4182

Сержанту Олександру Ковалевському з Ярмолинців вдалося вижити у пеклі “Іловайського котла”, проте отримані поранення ще довго нагадуватимуть про смертельний “зелений коридор”.

36-річний ярмолинчанин Олександр Ковалевський з перших днів проведення антитерористичної операції захищає Україну на Сході. Аби реально допомогти своїй країні, подолянин одразу записався до добровольчого батальйону “Донбас”, у якому пройшов, мабуть, усю раніше таку далеку для себе Донецьку область. Олександр став безпосереднім учасником виводу українських військ з-під Іловайська і зумів вирватися живим з “зеленого коридору”.
“23 серпня росіяни нас почали регулярно обстрілювати. Нам ставили завданням взяти Іловайськ, але 24 серпня Росія перекрила постачання. Тричі на день нас “поливали” “Градом”. Наступного дня розстрілювали з самохідних артилерійських установок, 27 серпня били уже зі “Смерчів”, - пригадує Олександр Ковалевський. - Сховатися важко. За звуком ми навчилися визначати, чи по нас стріляють з мінометів, чи снаряди проходять мимо, а от коли б'є “Град”, то ти чуєш лише звук пострілу і одночасного падіння снарядів.”
Росіяни настільки влучно стріляли, що у батальйону залишилися лише п'ять танків та близько десяти БТРів, проте паливо закінчилося.
“Ми удари відбивали по кільцю, тобто постійно переганяли техніку з квадрата в квадрат, щоб зберегти її. Хоча й було скрутно, але наші розвідники захоплювали ворога та техніку, на якій потім і воювали. 28 серпня з важкого озброєння залишився лише один мінометний розрахунок і десять снарядів до нього. Тоді і було прийнято рішення виходити з оточення”, - розповідає сержант.
29 серпня вночі російський президент Володимир Путін звернувся до терористів, у складі яких воюють російські регулярні війська, з закликом відкрити гуманітарний коридор для українських військових. Ті начебто погодилися.
“О восьмій годині ранку ми вирушили з населеного пункту Многопілля, і нас почали обстрілювати з мінометів, танків, зі всіх видів важкої зброї. А там ще й ландшафт такий, що усе видно на десять кілометрів, - пояснює боєць батальйону “Донбас”. - Картина була жахлива. Батальйон - півтори тисячі чоловік - був розсіяний, хто куди. Хтось зумів прорватися, хтось — ні. 150 осіб закріпилися за селом на хуторі і почали вести бій.”
Зайнявши оборону, українські добровольці вдало відбивали атаки ворога, підбили три російські танки “Т-72” та два їхні БТРи, взяли й полонених.
“Близько 15-ї години вони вийшли на переговори. А у нас з командирів були лише сержанти, бо командира першої штурмової роти разом з його заступниками вбили одразу — у командирську машину влучив снаряд, щойно вони рушили тим “зеленим коридором”. І п'яти хвилин не проїхали. Росіяни хотіли, щоб ми здалися, ми ж — обміняти їхніх полонених на те, щоб поранених віддали “Червоному хресту”, та можливість забрати вбитих з нашого боку”, - говорить боєць.
“Терористи нібито погодилися, але у цей час ззаду під'їхали два танки і нас почали в притул розстрілювати. Одним із осколків мене і поранило. Що відбувалося після 17-ї години, пам'ятаю погано”, - додає Олександр Ковалевський.
Зі слів бойових побратимів подолянина, його та інших поранених повантажили у “Камази”. Добу возили полями та лісами, і лише наступного дня передали лікарям “Червоного хреста”.
“Я вижив лише завдяки нашим хлопцям, які погодилися здатися в полон в обмін на те, що поранених передадуть “Червоному хресту”. До цих пір з батальйону “Донбас” 83 людини перебувають у полоні. Через те, що батальйон сформований з добровольців, і основна частина людей з Донбасу, у сепаратистів до нас особливе ставлення: знущаються та принижують”, - констатує ярмолинчанин Олександр Ковалевський.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую