Зцілившись від хвороб, черниці збудували біля джерела монастир

 Сюди їдуть люди з усієї України, щоб пірнути у цілюще джерело із прозорою крижаною водою та помолитися у жіночому монастирі, що стоїть поряд. Саме завдяки черницям, які на початку 2000-х приїхали у Завалійки у пошуках власного зцілення, а згодом збудували духовну обитель, місцеве джерело стало відоме далеко за межами села.
За легендою, кілька століть тому, коли у селі стояла ще дерев'яна церква, на Великдень під час чергового набігу, татари спалили її разом із усіма селянами, які в ній ховалися. Дуже багато людей загинуло, багато було поранених... Неподалік від церкви забило джерело, яке назвали «Сльози матері». Водою з нього омивали рани, і вони швидко гоїлися. Потім у селі забило ще понад 15 підземних джерел. Одне з них і досі зцілює людей від різних хвороб: від безпліддя до раку.
«Не плачте, тут постане три церкви»
Сестри Ніка і Магдалина із Чернігівського монастиря шукали зцілення від важких хвороб. Одна монахиня, родом із Завалійок, розповіла їм про місцеве джерело і запропонувала приїхати сюди. Черниці щоденно занурювалися у джерело, пили воду, варили їжу на цій воді, сушили водорості і використовували їх. Сестри одужали, і місцевий священик запропонував їм залишатися тут та будувати монастир.
Для початку сестри вирішили перезимувати на цьому місці. Матушка Іоасафа привезла їм із Чернігова теплі речі. Коли вона прийшла у храм у схимницькому одязі, люди почали плакати, падати перед нею на коліна, цілували руки. Виявилося, що у 1930-х роках, коли більшовики руйнували сільську церкву, один дивний чоловік, якого називали блаженним, казав: «Не плачте, тут постане три церкви, і збудує їх жінка у розмальованому одязі. Люди будуть приїздити сюди і отримувати допомогу, місце стане відомим». І селяни зрозуміли, що пророцтво тієї людини справджується.
Православний жіночим монастир вирішили будувати на честь ікони Божої Матері «Живоносне джерело». Цьому передував ще один випадок зцілення від хвороб.
«Один чоловік із Києва жив у наметі біля джерела, і зцілився. Якраз коли мова йшла про будівництва монастиря, киянин на знак подяки привіз ікону Божої Матері «Живоносне Джерело». Зрозуміли, що це був промисел Божий, – розповідає послушниця Наталя. - Досить швидко вдалося назбирати гроші та будівництво та звести монастир. У 2006 році заклали перші цеглини, а восени 2008 – освятили нижній храм нової п'ятикупольної церкви. Згодом звели і верхній храм».
«На іконі проявився лик Божої Матері»
Головна ікона монастиря – «Живоносне джерело», яка зберігається у нижньому храмі.
«Біля ікони відбулося багато зцілень. Різні випадки траплялися – одужували від тривалого безпліддя, раку та інших важких хвороб. На знак подяки люди передавали у монастир свої дари, які зараз прикрашають ікону», – розповідає послушниця.
Історія ікони «Живоносне Джерело» бере початок від заснування візантійським імператором Левом І храму біля цілющого джерела, де перед ним з'явилася Матір Божа.
В час, коли Лев ще був воєводою, він зустрів незрячого, який знемагав від спраги. Співчуваючи, Лев пішов гаєм шукати воду. Відшукавши її, напоїв сліпого та змастив йому очі, і той прозрів. Слава про це диво швидко рознеслася скрізь, і віряни поспішили до цілющого джерела. Коли Лев став імператором, збудував величний храм на честь Божої Матері, і джерело отримало назву «Живоносного».
«Коли нижній храм освятили і служили 40 днів літургію, на іконі царственних мучеників проявився лик Божої Матері, – розповідає послушниця. – Виявилося, що раніше це була інша ікона, поверх якої написали нову. Найцікавіше, що образ проявився сам, позолота позаду святих ніби розтанула».
Та це не єдине подібне диво у монастирі. Цьогоріч під час ремонту нижнього храму, коли робітники штукатурили клірас (місце, де співає церковний хор), на стіні проявився образ, хоча в цьому місці ніколи не було жодних розписів. І хоч образ нечіткий, більшість прочан бачать у ньому лик Божої Матері.
«Образ вирішили не зафарбовувати, а залишили на стіні. До речі, багато іконописців пробували відтворити його на полотні, але їм не вдавалося. А один із паломників намалював досить схоже», - розповідає послушниця Наталя, показуючи образ на стіні та картину, яка стоїть поряд.
«Зцілення — закономірність, а не випадковість»
«Біля джерела постійно відбуваються зцілення від різноманітних хвороб. Ми вже звикли до цього, сприймаємо їх як закономірність, а не випадковість, і навіть не запам'ятовуємо усі випадки. У нас є великий зошит, куди люди записують свої історії, – розповідає послушниця. – Це хвороби ніг, хребта, безпліддя. Багато людей, яким лікарі пророкували жити лічені місяці, живуть досі».
«Вперше почула про джерело у Завалійках під час паломництва у Почаївську лавру. У мене були проблеми зі здоров'ям, боліли спина і живіт. Наступного дня після пірнання відчула себе здоровою, – пише 21-річна Інна з Євпаторії. – Додому привезла водорості із джерела. Поклала їх у морозильник і забула. Через три місяці дістала і мало не зімліла: вони не перетворилися на лід, а були живі і покрилися ніжним ліловим цвітом».
Збереглися спогади і черниці Магдалини про власне зцілення: «Тяжко хворіла на шлункові хвороби, лікарі приписали сильні медичні препарати, йшлося про загрозу життю. Відвідувала купальню щодня, багато молилася. Вже на перший тиждень біль минув. УЗД показало, що щитовидка і шлунок прийшли у норму, лікарі дивувалися і не могли повірити. Ось уже сім років, як здоров'я налагодилося і я можу працювати во славу Божу».

Образ Божої Матері "Живописне Джерело".