У Хмельницькому відбулася конференція, присвячена збереженню національної ідеї українського народу

На базі Міжрегіональної академії управління персоналом відбулася науково-теоретична конференція «Збереження національної ідеї та національної свідомості українського народу в контексті трагічних подій ХХ століття». Науковці Хмельницького, Вінниці, Дніпропетровська, Чернівців та інших міст, представники громадських організацій та влади обговорили болючі сторінки української історія, яких у ХХ столітті було чимало. Це Перша і Друга світові війни, національно-визвольні змагання 1917-21 років, голодомор 1932-33 років, депортація лемків та кримських татар тощо.

«Наприкінці ХХ століття український народ виборов незалежність, але через помилку очільників владу отримала прокомуністична сторона. Зараз ці помилки потрібно виправляти. На жаль, трагічні події не завершилися, продовжуються і в наші часи. Маємо героїв України, які загинули вже у наші дні, - розповідає директор Державного архіву Хмельницької області Володимир Байдич. - Про це потрібно пам'ятати та говорити щодня. Архів робить виставки подібної тематики: у березні згадували героїв Небесної сотні, місяць тому — нових героїв України, які загинули в АТО. Місяць тому загиблих уродженців Поділля було 41, зараз уже 48».
Під час конференції говорили і про важливість постаті Якова Гальчевського у національно-визвольній боротьбі. Військовий та громадський діяч часів УНР, активний учасник повстанського руху в Україні, публіцист, Яків Гальчевський народився на Поділлі у 1894 році.
«Гальчевський — важлива постать в українській історії, він був останнім командувачем повстанських сил на Правобережній України, з ним закінчується організований збройний опір більшовикам», - розповідає голова Подільського товариства ім. Я. Гальчевського Богдан Теленько.

Під час свого виступу директор Державного архіву Хмельницької області Володимир Байдич зачитав звернення борця за українську незалежність Якова Гальчевського, підкресливши актуальність кожної його думки у наші часи.
Говорили і про депортацію українців з території Лемківщини, Надсяння, Холмщини та інших земель, які нині входять у склад Польщі.
«70 років тому відбулася депортація 500 тисяч українців з Польщі, 150 тисяч депортували додатково акцією «Вісла». Люди не хотіли їхати, там залишилося майно, домівки, могили рідних, - розповідає голова Хмельницького регіонального суспільно-культурного товариства «Переселенці» Микола Букацький. - Зараз вимагаємо від Президента та Верховної Ради визнати лемків депортованими, щоб ми мали право поїхати на рідну землю. Сподіваюся, що ця конференція та подібні заходи сприятимуть цьому».
Були присутні лемки, які зазнали депортації, та їхні нащадки. Серед них — Ганна Сергєєва. Їй було 9 років, коли її разом з батьками, братами і сестрами депортували із Горлицького повіту.

«Ввечері прийшли карабінери і сказали збиратися, мовляв, завтра поїдете на Україну. Посадили усіх у вагони без вікон, дуже багато сімей в кожен вагон. Не знали, куди нас везли, - згадує Ганна Василівна. - Я би дуже хотіла повернутися на малу батьківщину».
За результатами конференції, яка цьогоріч на базі МАУПу відбулася втринадцяте, планується випуск збірки наукових праць, які стануть у нагоді краєзнавцям, дослідникам української історії та студентам.