«За святковим столом залишіть місце для Ісуса»

 – Отче Леоне, чим є свято Різдва Христового для пересічної людини?
– Різдво Христове – це велике християнське свято, день приходу Ісуса Христа, Спасителя світу і Відкупителя людей з тенет гріха. Різдво Христове тісно пов’язане з нашим життям і спасінням, це - початок нашого спасіння в Ісусі Христі. Отці церкви, тобто визначні учителі віри в історії церкви, підкреслювали цей тісний зв’язок Різдва з нашим спасінням у так званій формулі святого обміну, згідно з якою Син Божий зійшов з неба, щоб ми, люди землі, увійшли у небо. Різдво Христове таким чином є для людини визначною подією в історії спасіння всього людства і кожної конкретної особи зокрема. Різдво Христове особливо підкреслює правду про те, що Божа любов та милосердя не мають меж. Господь приходить на світ, щоб кожну людину обдарувати спасінням.
– Наскільки важливий переддень Різдва? Як потрібно провести Свят-Вечір?

– Вечір 24 грудня («vigilio» («Вігілія») – з латинської означає «чування») не схожий на інші, має винятково піднесений характер, в українській традиції він віддавна називався Святим. У цей вечір вся родина намагається зібратися за столом на святковій вечері. Вігілійний вечір повинен бути проникнутий святістю, тому що ми збираємося, щоб зустріти народження нашого Спасителя. Свят-Вечір має своєрідну літургію: читається Слово Боже, запалюються свічки, співаються колядки. Важливим елементом Святої Вечері є облаток. Ділячись ним, ми прагнемо ділитися любов’ю, яка оселилася серед нас.
– Що має бути на столі у Свят-Вечір?
– В Україні традиційною різдвяною стравою є кутя – варена пшениця з медом. Пшениця - символ вічності, бо її зерно щороку оживає. А мед – вічного щастя святих у небі. Крім того, на столі з’являється багата вечеря, яка традиційно складається з дванадцяти страв. Це символ дванадцяти місяців минулого року, за котрі ми складаємо Богові подяку, та дванадцяти місяців майбутнього року, які ми віддаємо у руки Христа з проханням про благословення. Римсько-католицька церква не наказує, щоб вечеря була пісна, проте, традиція щодо пісних страв на Свят-Вечір виписана віками, тому варто було б її зберігати. За святковим столом залишається одне вільне місце. На тарілку кладеться облаток. Кожен дім повинен був бути готовим на прийняття Месії до себе. І сьогодні Він може прислати своїх посланців. Отже, це вільне місце є також приготовано для якогось гостя – бідного, сироти. Приймаючи їх за стіл, ми, згідно зі словами Ісуса Христа, приймаємо до себе Його самого. Оскільки в подіях Різдва Христового свою роль відіграли тварини – Ісус народився у хліві, серед худоби, тому у Вігілійну вечерю усі домашні тварини також отримують вдосталь запашної їжі. Таким чином, радість Христового Різдва поширюється на всю природу.
– У католицькій Церкві є гарна традиція ділитися облатком. Коли це потрібно робити?
– Облаток – це прісний хліб, котрий випікається у вигляді тоненьких пластинок з пшеничного борошна та води. З давніх давен ділення хлібом символізувало поєднання. Отож, облаток також є символом братерства та любові. За Вігілійний стіл не можна сідати доти, поки панує незгода та чвари. Католицька церква зберігає дуже гарну традицію – ділитися хлібом-облатком. Відбувається це таким чином: з появою вечірньої зірки вся родина збирається довкола святкового столу. При світлі свічок усі співають колядку, потім моляться, і голова родини складає усім святкові побажання. Після цього члени родини складають один одному побажання. При цьому один в одного відломлюють шматочок облатка. Взаємне ділення хлібом є виразом пробачення, примирення та любові.