Зоряне хобі Андрія Шайдурова

Для хмельничанина Андрія Шайдурова зоряне небо – це не просто гарно і романтично, це простір для улюбленої справи. Озброєний знаннями з астрономії та астрофотографії, складним обладнанням та великим досвідом, він робить неймовірні світлини космічних об'єктів – Місяця, комет, зіркових скупчень та туманностей. Коли переглядаєш ці фотографії, не віриться, що їх зробив астроном-любитель, а не потужна обсерваторія.
«Мене зажди вабило вабило бажання пізнати щось нове, щось незвичайне, про що мало розповідають по телебаченню та в популярних книжках. Пам'ятаю, як в дитинстві я спеціально виходив після заходу сонця на подвір'я і видивлявся, як мені тоді здавалось, НЛО – яскраві і бліді зірки, які не стояли на місці, як усі інші, а літали мигаючи поміж сузір'їв, – розповідає Андрій. – Трохи згодом, у віці 10-11 років я вперше зрозумів, що то було не НЛО, а штучні супутники землі. Мене вражало, що неозброєним оком можна розгледіти космічний апарат розміром з мотоцикл, який летить на відстані у сотні кілометрів».

У пошуках істини
У шкільній програмі астрономію не викладали, тому хлопець почав шукати в інтернеті, що ще можна побачити на нічному небі. Тоді, на початку 2000-их, всесвітня мережа була не такою каталогізованою і зрозумілою, як зараз. Знайшовши якийсь цікавий сайт чи статтю, потрібно було обов'язково робити закладку, а на всяк випадок ще і записати адресу ручкою в зошит. Бажання пізнання заводило Андрія на сайти з різними уфологічними теоріями, теоріями заговору, на форуми «очевидців» та «контактерів» з неземними цивілізаціями. Це було цікавіше за будь-яку фантастику, оскільки здавалося правдою. Але з часом хмельничанин помітив, що історії починають повторюватися, суперечити одна одній та здоровому глузду.

«Допоміг мені розібратись у всьому цьому та відділити зерно від полови сайт-форум, на якому спілкувались справжні астрономи, науковці та просто розумні люди, які розвінчували будь-яку міфологічну теорію за допомогою математики, законів фізики, хімії та здорового глузду, – згадує Андрій Шайдуров. – Тоді я отримав, напевно, найважливіший урок у житті: як би тебе не захоплювала якась інформація, приймати її на віру варто лише після доскональної перевірки на відповідність логічності та законам всесвіту».
На цьому ж форумі хлопець знайшов реальну інформацію про те, що можна побачити у той чи інший телескоп, розповіді і відгуки про спостереження, замальовки Місяця, планет, комет, сонячних плям та віддалених туманностей, зіркових скупчень та галактик.
Клуб любителів астрономії
Але понад усе Андрія захоплювало мистецтво астрофотографії. Скрупульозність та витримка астрофотографів, точність і налагодженість обладнання, яке вони використовують, викликала у нього захват та по доброму – заздрість. Але його кумирам-астрофотографам було по 30-40 років, а Андрію – 16. На 17-й день народження придбав собі перший телескоп.

«Історія вибору і покупки першого телескопу заслуговує на окрему увагу. Я продовжував читати той самий форум астрономів, який територіально розрахований на Росію, не підозрюючи, що в Україні є своє товариство астрономів-любителів. Як же я здивувався, коли мені порадили звернутися за консультацію у єдиний на той час професійний інтернет-магазин телескопів та обладнання для них, а головний офіс його базувався саме у Хмельницькому, за якихось 200 метрів від мого дому», – згадує Андрій.

Тоді ж Андрій долучився до Хмельницького клубу любителів астрономії, який складався буквально з чотирьох захоплених небом та зорями чоловік. Спочатку астроном-початківець відчував себе трохи не в своїй тарілці, спілкуючись з людьми, вдвічі старшими та набагато обізнанішими. Але невдовзі вони на рівних обговорювали останні новини космосу та науки. А якщо дозволяла погода та вільний час, учасники клубу виїжджали з телескопами за місто та усю ніч спостерігали за скарбами нічного неба.
Потиснути руку кумирам
Сильні враження справили на Андрія поїздки на щорічний форум любителів астрономії, який проводився на території Кримської Астрофізичної Обсерваторії (на жаль, тепер форум відмінили). На захід з'їжджалися любителі і професіонали з багатьох країн, ділились досвідом та своїми знаннями.
«Це була майже казка: міг не лише побачити своїх кумирів, за роботою яких стежив на інтернет-форумах, а й отримати від них персональну допомогу, консультацію і навіть позичити якесь обладнання для своїх власних потуг у астрофотографії. Звичайно, мої фінансові можливості студента-другокурсника були достатньо скромними, тож таку можливість я дуже цінував», – запевняє хмельничанин.

Кілька років і кілька тисяч доларів, десяток тижнів в Криму під темним небом пішло на те, щоб досягнути мрії – отримувати астрофотографії високого рівня. Однак останнім часом у Андрія немає можливості займатися цією справою.

«Активні заняття астрофото я не проводив майже півтора року, через фінансовий стан та відсутність форуму в Криму. Та й ситуація в країні така, що не дуже думається про зорі, – каже Андрій. – Але це хобі дало мені набагато більше, ніж просто гарно проведений час. Воно навчило мене вчитися з задоволенням, шукати і фільтрувати інформацію, зробило мене атеїстом і скептиком, і в той же час відкритою для світу людиною, готовою поділитися своїми знаннями і думками».