Пенсійна реформа: метод батога неминучий

Серед шляхів вирішення проблеми: збільшення пенсійного віку, зменшення розмірів спеціальних пенсій, ліквідування дострокового виходу на пенсію, або ж впровадження накопичувальної пенсійної системи.

Проблема пенсійних фінансів актуальна не лише для українців, але й для багатьох європейський країн. Теперішня пенсійна система зародилася, у часи коли кількість працездатних людей значно перевищувала число людей пенсійного віку. Відповідно громадяни, які працювали, сплачували соціальні внески до Пенсійного фонду, з якого виплачувалися пенсії. Це їм давало право розраховувати на те, що в майбутньому їхню пенсію їм будуть нараховувати з внесків їхніх дітей. Але через демографічні тенденції солідарний тип системи перестав бути ефективним. Раніше люди більше народжували, а загальна тривалість життя була менша. Тепер з розвитком медицини люди стали довше жити. Як наслідок, вікова структура суспільства різко змінилася, населення постаріло. За даними аналітиків Інформаційної кампанії “Сильніші разом”, сьогодні співвідношення людей в Україні, які сплачують соціальний внесок до фонду і пенсіонерів 1:1. Тобто один громадянин, який офіційно працює, має забезпечити одного пенсіонера.
50-річний хмельничанин Олександр Леонідович, який вже 25 років працює столяром, вважає, що підняття пенсійного віку є неминучим етапом у пенсійній реформі. Проте все ж надіється, що вікову планку будуть піднімати не надто високо.
“Я розумію, що у 60-70-х роках люди дуже багато народжували, відповідно вони могли легко забезпечити пенсіями своїх батьків. У 90-х роках народжуваність навпаки сильно впала і зараз нема кому забезпечити гідну старість теперішнім пенсіонерам”, - зазначає пан Олександр. - “Підвищити пенсійний вік необхідно, щоб хоча б частково подолати нестачу грошей у Пенсійному фонді. Те, що жінки будуть виходити на пенсію у 60 років деякою мірою покращить ситуацію. Але чоловікам більше не можна піднімати пенсійний вік, бо вони можуть просто не доживати до заслуженої пенсії. Краще зробити всім вихід на пенсію у 60 незалежно від статі. При цьому зекономити можна на ліквідуванні високих пенсій у чиновників”.
Для часткового вирішення проблеми дефіциту Пенсійного фонду найближчим часом можна збільшити пенсійний вік і знизити спеціальні пенсії. У більш довгостроковій перспективі можливе реформування солідарної пенсійної системи у накопичувальну.

На пенсію у 67?

Ефективним способом заощадити витрати на виплати пенсій є збільшення пенсійного віку. З 2011 року в Україні діє закон про поетапне підвищення пенсійного віку жінок з 55 років до 60-ти на пів року кожний рік. Завдяки нововведенням кількість жінок, які щорічно реєструються у Пенсійному фонді, знизилася у два рази. Практика збільшення пенсійного віку популярна й у країнах Євросоюзу. Так, за даними аналітиків кампанії “Сильніші разом”, пенсійний вік поступово буде підвищено до 67 років для всіх громадян Польщі, Греції, Чехії, Італії та багатьох інших. Хоча такі методи зазвичай викликають незадоволення у населення, вони є досить ефективними.
Проте подальше підвищення пенсійного віку в нашій державі може бути проблематичним через загальну тривалість життя українських чоловіків, яка становить 62 роки. Гарним прикладом вирішення цієї проблеми є ідея прив'язки пенсійного віку до загальної тривалості життя. За таким принципом з 2020 року працюватимуть пенсійні системи Данії, Греції, Угорщини, Італії, Кореї.

Службовці без “особливих” пенсій

Ще один спосіб боротьби з дефіцитом Пенсійного фонду — скасування спеціальних пенсій. Урівноваження різниці між пенсіями службовців і пенсіями всіх інших людей має стати першочерговим завданням у вирішенні проблем з дефіцитом. З 2015 року в Україні вже зменшено відсоток від заробітної плати деяких спеціальних категорій пенсіонерів. Тепер прокурори, службовці, судді, народні депутати, службовці органів місцевого самоврядування отримуватимуть пенсії не 70, а 60% від зарплати, а пенсії науковців знизяться з 80% до 60. Ліквідований також достроковий вихід на пенсію за 1,5 роки до досягнення пенсійного віку.
У Хмельницькій області зараз нараховується майже 420 тисяч пенсіонерів. Як повідомила заступник начальника Головного управління ПФУ в Хмельницькій області Марія Квятківська, щомісячно на виплати пенсій жителям Хмельниччини потрібно близько 606 мільйонів гривень. Проте фонд може себе самостійно забезпечити лише на 48%.
“Середній розмір пенсій по Хмельницькій області становить близько 1400 гривень”, - повідомила Марія Квятківська. - “Спецпенсії отримують майже 2% пенсіонерів регіону, а це трохи більше восьми тисяч осіб. Їхня середня величина близько 2900 гривень”.
Все ж порівняно з “простими” людьми, які отримують 40% від зарплати, спеціальні пенсії значно вищі. Сергій Олександрович (64 роки) працював 40 років трактористом. Він вбачає найефективнішим способом вирішення пенсійних проблем у скасуванні спеціальних пенсій для державних службовців.

“Люди, які все життя пропрацювали на колгоспі, і в сніг, і в спеку виконували важку фізичну працю, падаючи від утоми, зараз отримують мінімальні виплати. Невже вони не заслужили, жертвуючи своїм здоров'ям, нормальну пенсію?”, - обурюється він. - “При цьому різного роду державні службовці, які просиділи все життя у комфортних кабінетах, зараз можуть розкошувати у час коли, в країні не вистачає грошей. Щоб подолати дефіцит, треба зрівняти людей у розмірах пенсій. Нехай підвищені пенсії отримують люди, які дійсно зробили вклад у розвиток держави, а не всі підряд працівники бюджетної сфери”.
Найболючіший для людей варіант вирішення проблеми з дефіцитом — зниження всіх пенсій. І хоча зараз прямого їхнього зниження не відбулося, через економічну нестабільність в країні, різке подорожчання продуктів, комунальних послуг, пенсії все ж знецінюються.

Подолати дефіцит за допомоги врегулювання економіки

Є й більш гуманні методи зниження дефіциту Пенсійного фонду. Наприклад, в Україні звичним явищем є зарплати “у конвертах”, що спричинює проблеми недостатності коштів у фонді. Щоб поліпшити ситуацію, необхідно стимулювати працедавців офіційно влаштовувати робітників і видавати їм офіційні зарплати.
Ще одним кроком до подолання дефіциту мають стати створені сприятливі умови для розвитку бізнесу, створення нових робочих місць. Через проблеми з працевлаштуванням і низькі зарплати, молодь масово виїжджає на заробітки за кордон. Як наслідок, в Україні залишається значно менше працездатних громадян, які не в змозі забезпечити достатню кількість коштів на виплати пенсій.
Пенсіонерка Євгенія Павлівна (71 рік) має стаж 39 років, все життя працювала у колгоспі, отримує пенсію 1070 гривень. Зараз її найбільше хвилює де взяти гроші, щоб заплатити у квітні за комунальні послуги.
“Страшно боюся, що буде коли прийде квітень і комунальні послуги збільшаться у кілька раз. Добре, що я проживаю у селі, маючи свій клаптик городу, можу себе самостійно забезпечити хоча б продуктами”, - говорить Євгенія Павлівна. - “А як мають виживати міські пенсіонери, я просто не уявляю. Я розумію, що зараз держава не в змозі виплачувати більші пенсії. Але тоді треба давати роботу молоді, щоб було кому заробляти нам пенсії. Тим більше молодим людям зараз дуже важко знайти роботу, а їм теж треба на щось жити”.

Накопичувальна система краще?

У країнах Європи до недавнього часу найкращим способом подолання дефіциту Пенсійного фонду вважався перехід на багаторівневу пенсійну систему. Перший рівень системи — солідарний, який є тимчасовим. Другий — обов'язковий накопичувальний, третій — необов'язковий накопичувальний. Суть накопичувальної системи полягає у тому, що кожен громадянин, який працює, сам собі відкладає гроші на пенсію. Його внески не йдуть на негайне використання, як у солідарній системі, а перераховуються на особистий накопичувальний рахунок. Перерахованими грішми керують спеціальні фонди, що забезпечують приріст доходів, які зможуть перекрити інфляцію. Перед виходом людини на пенсію, загальна сума зібраних нею грошей розподіляється рівномірно і виплачується щомісячно, враховуючи загальну тривалість життя населення країни. Третій рівень накопичувальної системи необов'язковий. За бажанням громадянина він може перераховувати окремо відсоток від зарплати приватним фондам, забезпечивши собі на старість ще одне джерело доходу.
Такий тип пенсійної системи набув великого розквіту на межі першого і другого тисячоліть. Хвилі пенсійних реформ пройшли Центральними і Східними країнами Європи. Як повідомляють аналітики Інформаційної кампанії “Сильніші разом!”, були введені обов'язкові накопичувальні внески, але при цьому ніде, крім Чилі, не був ліквідований солідарний рівень. Частину вкладених грошей в солідарну систему перерахували на накопичувальні рахунки, через що виникла велика пробоїна у бюджеті Пенсійних фондів. З часом нестача грошей у фонді збільшувалася, а витрати на пенсії були ті ж. За даними аналітиків, крах накопичувальної системи відбувся у 2008 році, коли через кризу Пенсійні фонди втратили 5 трильйонів доларів. Після цього більшість країн перенаправила гроші з накопичувальних рахунків назад до солідарної системи.

Чи підходить багаторівнева система Україні?

Щоб ввести накопичувальну пенсійну систему в Україні, треба щоб два роки підряд ріст ВВП складав не менше 2% і закрити дефіцит Пенсійного фонду. Коли будуть створені необхідні умови, зі всіх, кому на той момент ще не виповниться 35 років, почнуть збирати внески в накопичувальний фонд спочатку по 2%, потім розмір внеску зросте до 7%. Але вкладати гроші в накопичувальну систему все ж більш ризиковано. Адже не відомо що буде з економікою через кілька десятків років, яка ситуація буде з українською гривнею.
Хмельничанин Олександр Леонідович згадує: “Десь у середині 90-х років в Україні було щось типу накопичувальної системи. Тоді з'явився банк “Оберіг”, в який люди могли добро вільно вкладати гроші, відкладаючи собі на пенсію. Багато моїх знайомих тоді зробили внески у цей банк і я в тому ж рахунку. Але “Оберіг” дуже швидко збанкрутував і всі вкладені гроші людей “згоріли”. Так що нашій державі, вважаю, накопичувальний тип пенсійної системи ще не скоро буде підходити”.
І солідарна, і накопичувальна система можуть бути ефективними, але лише за умов нормального функціонування державної економіки, вважають експерти. Найпершими кроками до подолання дефіциту Пенсійного фонду має стати врегулювання загалом державної економіки. Треба створити належні умови, щоб люди мали змогу офіційно собі заробляти на життя, менше виїжджали на роботу за кордон. При цьому необхідно стимулювати молоді сім'ї народжувати дітей, щоб в майбутньому ситуація не повторилася. Що ж до пенсійної реформи, то збільшення пенсійного віку (враховуючи загальну тривалість життя населення) і ліквідування спеціальних пенсій зараз є оптимальним вирішенням проблеми.

Даша ПАСТЕРНАК. Алла СОБКО.