Гаряча тема:
- Війна
У статусі столиці. Кам'янець-Подільський став останнім прихистком УНР
Історія Української Народної Республіки – країни на чолі із Симоном Петлюрою та центром у Кам'янці-Подільському.
Вона проіснувала зовсім недовго, її територія постійно змінювалася, міністерства засідали у вагонах, а гроші не забезпечувалися нічим, крім надії на майбутнє, пише Ірина Пустиннікова у №13 журналу Корреспондент від 3 квітня 2015 року (Газета "Є" подає частину тексту, повну версію статті можна прочитати на сайті журналу Кореспондент ).
Він вийшов з вагона – чоловік середніх років і непримітної зовнішності, одягнений у скромний френч. Вагон, що колись належав главі Південно-Західної залізниці (ще помітні були сліди від збитих двоголових орлів), заміняв йому останнім часом і будинок, і кабінет – змінювалися тільки міста за вікнами.
Цього разу він прибув до старовинного губернського центру. Між вагоном і вокзалом – строй солдатів, які віддають салют, за ними – делегація городян. Прийшли вітати. Чекали. Може, навіть знали про любов гостя до урочистостей. Було 10 червня 1919 року, початок спекотного літа. Можливо, найспекотнішого в історії міста, яке людина у френчі вибере столицею України –тимчасовою, як вона сподівалася.
Людину звали Симон Петлюра, а прибув він до Кам'янця-Подільського, який зробив центром Української Народної Республіки. Мине літо, потім осінь, і вже взимку людина у френчі залишить свою тимчасову столицю. А вона ще кілька місяців намагатиметься утримати українську державність.
Сніг забуття покриє цю сторінку історії на довгі десятиліття. Але часи змінилися, і тепер Кам'янець-Подільський не тільки райцентр Хмельницької області, а й остання столиця УНР.
(...)
Факт зі шкільного підручника: 14 грудня 1918 року на зміну Гетьманату прийшла Директорія УНР. Їй вдалося протриматися до 10 листопада 1920-го. Але 2 лютого 1919-го уряд УНР був змушений відступити з більшовицького Києва. Територія незалежної України, куди певний час входила навіть Кубань, зменшувалася, як шагренева шкіра.
Уїдлива приказка У вагоні Директорія, під вагоном територія непогано відображає нервозність того часу. Всі розуміли: контроль над колією майже тотожний контролю над країною. Наприклад, коли уряд УНР запросив допомоги у Франції, та запропонувала її в обмін на українські «рейки».
Переміщення столиць легко простежити по коліях Південно-Західної залізниці. Вінниця отримала цей статус 28 січня 1919-го, у квітні того самого року естафету прийняло Рівне, з 24 квітня уряд засідав у Проскурові (сучасний Хмельницький). Влада встигла побувати в Житомирі, Сарнах, Старокостянтинові, Чорториї.
Нарешті, в червні столицю перенесли в Кам'янець-Подільський. Дмитро Дорошенко писав: «Тихий Кам'янець дуже пожвавився і наповнився людьми, всі приміщення в місті переповнилися». Тут розмістилися Директорія УНР на чолі з головним отаманом Петлюрою і диктатором Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) Євгеном Петрушевичем. З усіх тимчасових столиць Кам'янець пробув у цьому статусі довше за всіх.
Востаннє Петлюра прибуде в тимчасову столицю 30 вересня. Третя спроба закріпитися триватиме до 14 листопада 1920 року, коли Директорія та уряд УНР назавжди залишать Кам'янець-Подільський.
Повну версію статті можна прочитати на сайті Корреспондент.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: