Гаряча тема:
- Війна
“Коли відігнали німців і поверталися в Україну, усім полком цілували рідну землю”, - ветеран
Визволителі сподіваються, що над країною знову буде мирне небо, адже саме за нього вони проливали кров.
У 1941 році війна застала шепетівчанина Миколу Сенькова 18-річним парубком. Зараз йому 92 роки, про все, що довелось пережити, розповідає дуже коротко. “Я просто захищав Батьківщину від загарбників. Це був мій обов'язок”, - говорить учасник Другої світової війни, Кавалер орденів Слави, Червоної Зірки, Великої Вітчизняної війни та нагороджений медаллю “За відвагу” Микола Сеньков.
Як згадує Микола Петрович, уже з 22 червня Шепетівка зазнала жорстоких воєнних випробувань: вранці того дня німецькі літаки бомбардували залізничну станцію і на початку липня 1941 року фашисти заволоділи містом.
“30 червня я отримав атестат за 10 класів школи, а 4 липня прийшли в Шепетівку німці і почали встановлювати свої порядки, - згадує ветеран. - Пробули вони в місті неповних три роки, а знищили понад 30 тисяч чоловік у місцевому гетто, концтаборах для військовополонених.”
Микола Сеньков розповідає, що коли Гітлер оголосив, що Україна стала німецькою, солдати якнайшвидше захотіли її відвоювати.
“Я був на броні в Шепетівці, працював у типографії, але пішов у військкомат добровольцем, не міг сидіти вдома. На війні був рядовим піхотинцем, двічі отримував поранення. Після одного з них впродовж чотирьох місяців лікувався у шпиталях різних областей, - говорить чоловік. - Війну я закінчив в Австрії. Як поверталися вже звідти додому, в Україну, цілим полком стали на коліна і почали цілувати рідну землю.”
86-річний Віталій Рудик з села Великий Лазучин Теофіпольського району був ще дитиною, коли почалась війна. Але каже, що дуже добре пам'ятає, як прийшли у село німці, і як відступали.
“Фашисти наших селян били та знущалися з них. У моєї мами було четверо дітей, батько пішов на фронт, а ми так його і не дочекалися”, - розповідає Віталій Іванович. - Зараз знову війна, стріляють наших хлопців. Такі молоді страждають, їм тільки жити і жити. Важко розібратися нам старим, що відбувається, але якщо росіяни вбивають українців, то вони вже нам не брати, виходить, а вороги. Але я не став би порівнювати Путіна з Гітлером, який знущався над усією Європою. Путін тільки надсилає війська і вбиває, але не знущається так, як він.”
Очевидці Другої світової війни часто згадують, що їм довелося пережити. Певно, ніхто з них і не думав, що доведеться дожити до того часу, коли українців убиватимуть вже не німці, а колишні союзники і брати. Визволителі щиро сподіваються, що нарешті все це закінчиться і над нашими головами знову буде мирне небо, адже саме за нього вони проливали кров.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: